До часу мойого приїзду на сумівську оселю "Говерля" (не далеко Сіднею, біля ріки Коло), де кажуть, що сонце постійно гріє і спека щоденно мучить, мені важко було таке чогось порівняти до мені більш відомої та ще світової слави "мельборнської погоди", де дощ, спека, вітри, і холод побувають також денно, але в одному дні. Я взагалі не була приготовлена вийти з холодного авта (температута 16 степенів целсіус) на перехід кілька кроків до залі, як мене вдарило горяч 42 степ., та ще до того не витривалююча парність .

Наші молитви за зміну, мусілиб увіначатися успіхом... ми не витримали б в такі спеці... це, мов би пекло на землі... Рішили ми піти до прикрасної річки, старатися охолодитися... Пращаємося з д. Славком Думою, котрий ще з усмішкою нам пригадує з його холодного авта, що надворі показує 42 степ., ми пішли до ріки, а він поїхав по страви на вечерю.

Ледво, що перейшли тих 400 метрів, коли глянучи на небо, а нам мов би рай на очах... пригадується рідний нам Мельборн... чорні хмари... і, раптовно краплючки дощу, похолодніло, і незабаром - лише секунди - ляє неймовірний дощ.

З радістю та з усмішками на лиці ми мандруємо до залі, і дійшли нарешті, мокрі, але усміхнені. Насправді, сіднейці створили для нас мелборнський рай..., бо вже був і вітер, але ще до того так блискало і гуділо, що на початок нашої СУМнетської Конференції, ми втратили електріку. Хто би повірив? Тепер до чого братися? Розуміється, що ми загартовані Сумівці, і ще до того готові до всіх пригод, але без електріки оперувати 10 чи більше компютерів десь у лісі, було б важка вправа до здійснення...

Друг Славко на то мість підготовляє смачну вечерю, опісля чого в темноті, сидимо та слухаємо страі анекдоти, та оповіди про таборування в 'минулому - т.зв. старих часах"... Потрібно ствердити, що до порівнання, сьогодніше юнацтво та й дружинники, це ж ангелики супроти наших теперішних провідних діячів!!??..

І так ми перебули перший день конференції, коли майже в о півночі електрика частинно повернулася і дала нам нагоди дивитися на фільм на великому екрані, встановлено почерез компютерської системи.

Рано встаємо, та знова без електрики. Дехто з приїзджаючих на конференцію рішають повернутися до Сіднею, а організатори починають все складати з метою перенесення конференції до міста. Але знова іронія... Не встигаючи все по пакувати, коли електріка в повністю повертається і дає змогу почати з певним спізненням, нашу довго очікувану програму. Мені ворожка ворожила, але Катерина Камінська добре посміхнулася, що напевно запакуємо, і повстане електріка!

Гура! Нарешті починаємо!

Петро Дума, бувший Голова Крайової Управи та Крайовий Рефернт СУМнет на Австралію розповів про самий СУМнет, його початки і про те, що СУМнет п це чогось більше ні електронна техніча сторінка, це фактично засіб для виховників і для всього членства, яким можна дуже легко і дуже скоро поширювати інформації й ідеї - не лише по осередках, але й по цілому світі.

Степан Дума подав нам практичні інструкції на створення самого веб-сайту, до чого ми всі приступили з ентузіязмом, та практично працювали підчас майже цілої конференції.

Юстин Сенько навчав нас як можна використовуватися графікою на вебсайтах.

Останно, Андрій Дума показав нам можливості використовування фільму, відео, і тощо у компютерські системі та як їх вживати на веб-сайті.

Всі викладачі прикрасно підготовилися та ефективно розповіли про свої тематики. Учасники багато скористали з конференції, до тої міри, що створено двох нових осередкових сторінок (Джілонґ і Мельборн, та перепрацьовано сторінка осередка Перт).

Не можимо забути про нашу кухонну обслугу. Сама їда підготовлена шефом д-ом Славком (Steak in Red Wine Marinade, and Mango & Apricot Chicken), - це їда яка засглуговує длаьше поширення на наших таборах... Висловлюю в імені всіх учасників з осередків Сідней, Мельборн, Джілонґ, і Перт, нашу подяку всім викладачам, кухерові та організаторам за прикрасну та вдалу конференцію. Нам тепер лише пора далі працювати та здійснити все те, що нам викладали.

Гартуйсь!

Уляна Моравська
Мельборн