Покійний д. Василь народжений 9-го жовтня, 1924 року в селі Хоронів, в Сокальському районі, на Львівщині, яку мусів покинути залишаючи родину й друзів в серпні, 1941 року, коли німецькі фашисти вивезли його на примусові роботи. З часом опиняється в різних таборах ДП, та остаточно в таборі в Ашаффенбурзі, де стрічає та одружується з Марією Кухар. В квітні 1949-ому році пощастило їм виїхати як еміґранти до Австралії, де певний час перебуває в Мельборні, працюючи в різних підприємствах. З часом знова переїзджає, тим разом до НПВ – вперше до Мосс Вайл, а відтак на фарму-господарку в Робертсон.

В другі половині 60-их років, Василь Павлів остаточно переїзджає до Сіднею, поселюється в Овбурні, - і починає свою завзяту працю в рядах суспільно громадських, церковних, та політичних організацій. Зокрема, його вміла професійна здібність як фіз-культурник надає йому виховну працю над багато кілкістю молодих ґімнастів через ряди осередку Спілки Української Молоді в Сіднею. З часу 1968-ого до половину 1970их років, кадри спортових та ґімнастичних вправ д. Василя Павліва, як і сам Він, не одноразово чарували сцени публіки по цілі Австралії з їхною здібністю.

Рівночасно, покійний включався в ряди церковного хору при УКЦеркві Св. Андрія, і маючи також здібність до співу, був активним членом хору СУРМА при осередку СУМу аж до часу його втрати слуху. Напевно найбільше пам’ятатиме його українська-австралія за його особливу вмілість і талант в сотках виступах на сцені, як актор. Чи то в серйозні драмі (п’єси про УПА чи про Гетьмана Івана Мазепи), чи то в гумористичних скечах, - його здібність замилувало тисячі глядачів по цілі австраліїї.

В останних роках свого життя, Василь Павлів майже все віддавав, працюючи як господарем Дому Української Молоді... Не було імпрези де покійний не вложував своє вже підпадаюче здоровля, щоб допомогти всім організаціям і одиницям влаштувати якусь імпрезу, коцерт, чи річницю. Василь Павлів був на початку – і був при кінці – за усіх господарював, щоб ДУМ залишився в повному порядку.

Покійний був вірним членом ОУН, карно здійснюючи свої обов’язки аж до смерти. З приводу смерти нашого друга ми втрачаємо вірного сина України, та чесного й карного націоналіста, що був завжди готовим до усіх доручень – пригадуємо його готовість символічно бути т.зв. “увязненим” в центрі міста Сіднею – символізуючи старання української діяспори визволити з комуно-московського загибелю, Юрія Шухевича, невинного сина леґендарного командира УПА, патрона осередка СУМу Сіднею – Ген. Хор. Тарас Чупринка – Роман Шухевич.

Похорон покійного відбувся у понеділок, 22-го травня ц.р., з української католицької церкви Св. Андрія в Лідкомбі. На похоронних відправ й панахиді спів-служили отці Симон Цькуй та Тарас Горпиняк, перед заповненим храмом своїми залишними ближчими й дальшими приятелями, друзями і подругами націоналістами і СУМівцями, та ширшим громадянством, котрі прибули, щоб належно віддати почесть свойому другові та відпровадити його в цю останню, вже не поворотну дорогу на вічний спочинок.

На кладовищі прощальне слово в імені ОУН висловив Ярослав Дума, згадаючи про великі діла покійного, котрий завсіди був відданим Україні й до націоналістичного руху. Прощала також над гробом Таня Борець в імені відділу Союзу Українок ім. Ольги Басараб, згадуючи про допомогу покійного для союзанок, мов би що можна сказати на те, що покійного рахувалося як почесним членом відділу.

Прощав також на поминальні трапезі голова відділу ЛВУ, Юрій Менцінський, який також провадив трапезою. Він згадував про свою нещодавну візиту в Україну, занотовуючу зокрема побут в Моршині – де на таблиці меценатів записаний між іншими з Австралії, самий покійний – Василь Павлів і повертаючись з України, якраз в день перед смертою, то мав нагоду передати подяку від ветеранів УПА котрі перебували якраз в ці лічилищі... Відтак, поминальні слово виголосив голова КУ СУМу Австралії, Василь Сенько – в імені усіх СУМівців а зокрема членів осередка Сіднею – дякуючи покійному другові Василеві за кожночасну підтримку і довгу працю в рядах СУМу.

Поминали і прощали також Галя Кузик, пригадуючи участь покійного в хорах при церкві та в СУРМІ; Чеслав Міщук – як земляк покійного з Сокальського району – і за те, скільке Сокальщина віддала молодих юнаків на боротьбу за волю України та її потреби: Також пригадала юні роки покійного пані Евгенія Барчинська – зокрема, пояснюючи про перше побачення з покійним в таборі ДП ще в німмечиині – як парубком він активно грав спорт – копаний мяч, а відтак мов би 20 років пізнійше сама зустріч в склепі “Woolworths”, як сусіди вже живучи в Овбурні... В імені Української Громади Кабраматта-Ферфілд висловив співчуття п. Теодозій Грещук, дякуючи покійному за його виступи на сцені громади підчас різних імпрез.

Кінцеве слова мала Оля Барановська, зложуючи подяку усім, котрі відвідували покійного в часі його побуту в лікарні, та тим котрі в будь який спосіб допомогли у перепровадження похорону. Зворушливо було, коли прочитано лист покійного – адресований зокрема на відчит в часі його смерти – де покійни сам виголосив шлях його трудолюбного життя та подяку за можливість працювати та бути частиною суспільно-громадського життя в Сіднею.

Проголошена збірка в імені покійного Василя Павліва, на фонд видання дво-мовної книжки про УПА, яка підготовляється до друку в Україні, принесла суму $570, яку перешлеться до відповідних речників ОУН в Україні.

В імені проводів ОУН в Австралії та НПВ, висловлюємо усім близьким друзям і прителям, найглибші співчуття в цей не легкий для пережиття час, а покійному другові Сухому схиляємо наші голови на знак подяки за його труд і невтомну працю, за вірність в Бога та в Україну, за те – що був справидливим до цього, чого йому було най важливійше по серці...

Нехай чужа Австралійська земля, буде для нього легкою...

Вічна Йому Память!

Слава Україні!