Вступ
Крайовий Табір <<Скарб України>> 2003-2004рр, відбувся в Перті, Західня Австралія, і завершений. Хоч таборування закінчилося, започатковані проекти та нова дружність залишиться з нами на довгі роки. Цього року на табір приїхали сумівці з далеких сторін Австралії - з Перту, Аделаїди, Мельбурну, Сиднеї. Незабудемо іноземних друзів із Сіґапуру, з Англії, з України, котрі завітали до нас щоби співсвяткувати.

Чим Займалися?
Перед початком табору всі спільно включилися до розложення табору та ставлення наметів (шатер). Деякі не хотіли потитися, лиш дивилися. Інші боролися зі ставленням наметів, розстроювані час від часу коли намети падали до землі. З доброю порадою від досвідчених таборовиків все врешті поставлено.

Після офіційного відкриття і першої вечер'ї, до програми входили різнорідні ігри та заняття які виробляли добру атмосферу - таборовики спілкувалися та познайомувалися.

В перший день таборовики були поділені на родини (сім'ї). До кожної родини входили діти кожного віку. Учасники табору змагалися в спорті по родинах. Змагалися в орієнтування, діяли у водному заняттю, як на приклад їздження човниками. Підчас орієнтування ми вчилися як уживати компас і понаходжували ознаки заховані на оселі та в лісі. Ті котрі користувалися човниками частіше знаходилися у воді ніж у човнику, а води більше знаходилося у човниках ніж в озері. Начальник озера часто помагав нам випорожнити перекинені човники. Потім верталися на озеро і мстилися проти тих котрі перекидали наші човники.

Увечері співали улюблені народні пісні та колядки. Опісля, о восьмій годині, було час йти в ліс, без ліхтарок, без запальничок, без мобільних, без годинників, без ніяких світел. Довіря в родині тут було найголовнішим. Довіря в тому, що родина повернеться на оселю, і довіря в тому, що родина не залишить члена родини в лісі. Всі родини повернулися з нічної мандрівки без ніяких перешкод. Довіря в кожній родині побільшилася.

В другий день табору була нагода місцевим показати гостям зі східних стейтів та з іноземних країн, своє місто. Вирушили раненько двома луксусовими автобусами, і відвідали Кінґс Парк. Тут надзвичайні види Перту, пам'ятник незабутньому солдатові, майданчик на гри і природний ліс. Переходили собі тут. Парк часто міняється, навіть для місцевих. Ходили по мості який збудований на висоті 10-20 метрів понад землею поміж галузями дерев. Звідси поїхали до передмістя і порту Фремантль. Тут знаходяться старі будинки, пляж і визнана броварня. Далі бачили сніжнобілі пертські пляжі. Зупинилися в передмістю Гіларійс, де всі магазини побудовані над водою. Тут ходили по крамницях та відсвіжувалися в океані. Відпочивали перед виїздом на оселю.

Цього ж вечора, позбиралися при ватрі. Всі підготовили та виконали коротенький скеч, співали, колядували. Скоро-прибрані скечі всіх задоволили.

Цьої самої ночі вітали новий рік. Перед зустрічою нового року танцювали, спілкувалися та розпізнавали нові приятельства.

Наступного дня, хоч всі мало спали, повставали o 7-ій годині ранку. По сніданку плавали в озері. Ті котрі потребували виспатися брали кожну нагоду. Молодші юнаки плавали близько берега, а старші бралися до глибшої води. Вдень ми готували листи до найважливіших австралійських газет, описуючи наші почуття як молоді українці Австралії. Дружинники взяли на себе відповідальність за рекламову програму для організації СУМ. Рекламова програма має розпочати комунікацію на теми: Що СУМ дає членам? Чого члени сподіваються? Чого повинне сподіватися нове членство?

Опісля збудували сумівську стіну - керамічну мозаїку зобразуючи різноманітність сумівського членства. Молодші юнаки зробили тризуби (їх взяли до дому) то підготовили малюнки на тему <<Що табір нам означає?>>. По родинах, учасники мали нагоду розпізнавати уклад СУМ-у і, що в майбутньому сподіватимуться.

Тої ж ночі між сиднейцями й іншими вийшло на верх футбольне суперництво. Вже три роки змагаються. Кожного року ставиться сиднейцям запитання - чи зможуть виграти проти всіх інших? Перший раз в історії сумівського таборування змагаються уночі. Але ніч була приємнішою бо вдень понад 35 ґрадусів. Таборовики скороньке освітили ігрище власними автомобілями, показуючи в тому українську винахідливість. На пісковому ігрищі було важко воротарям падати та було важко гравцям схопити мяч від суперника. Так як завжди призабули рахувати голі за і проти, і досі незнати хто дійсно переміг. А ті котрі неграли у футбол, займалися волейболом (відбиванкою).

До кінця табору, далі плавали та закінчували зачаті заняття. В останній день відбулися Служба Божа та офіційне закриття. На закриттю мали нагоду подякувати всім тим котрі спромогли зорганізувати та відправити табір. Після колядок всі сіли за стіл на традиційну Святу Вечерю. Ой як то смакували куця, борщ і вареники.

В останній день спакувалися і попращалися з друзями. Цікавилися коли знову зустрінемося. Хоч табір закінчився все не зупинилося. Листи вислані австралійським газетам; рекламова прогама буде поступово розростати. Плани розпочаті на злет і табір в Сиднеї й Аделаїді через два-три роки. А старші будуть спілкуватися зі сумівцями із цілого світу в Атенах при кінці цього ж року.

Чого Навчилися?
Для багатьох нових членів, цей табір був першим. Для інших, хотіли розпізнати СУМ. Натомість розглядали історію СУМ-у і запізналися з тим, що СУМ - це організація котра помагає молодим українцям по цілому світу. Старші юнаки мали нагоду вільно відповісти на питання: Що це означає бути молодим українцем в Австралії? Потім приготовляли листи з відповідями на це питання і вислали їх до найважливіших австралійських газет. Таким чином інформуюємо загальне спільництво про наше почуття та українську гордість.

Дружинники теж мали нагоду висловити самовражіння на питання: Що означає бути дорослим українцем в організації СУМ? Таким чином обговорювали як СУМ їм допоміг, і як СУМ зможе допомогти іншим українцям. Дискусія теж торкала справу зміни, як в майбутньому впливати на потенційних суменят та на батьків. З тією інформацією, дружинники почали нову сумівську рекламову програму, яка буде впроваджуватися в наступних роках серед української громади. Всі ті заняття повязані з таборовим кличем <<Молоді сумівці - Надія і будучність>>.

В таборових родинах ми вчилися відповідальності та довірнoстi. Деяким, це перший, що доглядали за молодшими. Довіряли членам родини, спеціально на нічній мандрівці. Слідкували за малюками. На човниках старші доглядали за молодшими, забезпечувалися. Старшина в родині доглядала за родиною без інструкції від Команди.

Також вчилися про ролі в релігійних родинах. Доктор Андрій Каня, з Університету Нотра Дам в Західній Австралії, говорив дружинникам про Джона Хрисостома. Хрисостом приготовляв визнані проповіді й теж записав літургію котру вживає Українська Католицька Церква. Хоч він писав понад 1,700 років тому, проповіді далі доречні. Усвідомлювалися з проповідями на такі теми: багаті допомагають бідними, роль одруження. Отець Володимир Калинецький вчив молодих і старших юнаків про роль сім'ї в церкві.

Українська мова завжди грає важливу роль на таборі. В багатьох покращалася українська мова і всі відїхали знаючи трошки більше. Здається, що на таборі навчання залишається з нами найдовше і робить найбільшу різницю.

Куди Тепер?
Навіть перед завершенням табору, розпочинаються плани на стейтові, крайові та міжнародні імпрези. Про наступні стейтові імпрези зв'язуйтеся з місцевими сумівцями або відвідуйте сумівські сторінки на інтернеті. На крайовому маштабі, організується концерт в Сиднеї 2005-го року. Тут буде показ всіх мистецьких сил. Наступний крайовий табір сподіватися через два-три роки. Минулі три крайові табори, три роки під ряд, скріпили наші Осередки.

На міжнародньому полі, делегація дрижинників вибирається в Атени на Злет підчас Олімпіади 2004-го року. Опісля сподіваємося поїхати в Україну де відбудеться друга частина Злету. В цей спосіб австралійські сумівці працюватимуть з іншими країнами з наміром скріпити СУМ в інтернаціональній ефірі.

В наступних тижнях дивіться в головні австралійські та українські газети, чи надрукують листи написані нашими таборовиками. В листах ми пояснювали як сумівці почувають себе українцями в Австралії. Також гляньте на нову рекламу.

Впродовж наступних років, на імпрезах сумівських напевно роститимуть нові приятельства. В Австралії наші Осередки дуже віддалені, але приятелі залишаються на ціле життя. Число приятелів росте кожного року. Це чому просто після табору організується наступні заняття, щоби пізнавати сумівців з цілої Австралії та з цілого світу.