Цього вікенду ми відзначуємо дві великі події в історії українського народу. Вчора, 14-го жовтня – день Покрови Пресвятої Богородиці, також традиційно рахується у політично-визвольницької історії нації – як день святкування Української Повстанської Армії. По цілому світі, включно з нашою батьківщиною – Україною – хоч на привеликий жаль ще не на офіційному державному відтинку, - святкувалося 64-та річниця повстання УПА. В цій же героїчно наставлені бойової частини борців за волю народу, ставали тисячі молодих доньок і синів українського народу в її лави, щоб боротись проти всіх ворогів України – по всіх її тодішних фронтах, – проти гітлерівської Німеччини, комуно-большевицького червоної Армії Совєтського Союзу, та полської Армії Крайової. Їхня боротьба визначна і не дво-значна! А це боротьба за волю народу – за створення Української Самостійної Соборної Держави – цільком незалежної нації, маючи чистий образ свого напряму.

Сьогодні для народу також припадає велике, хоч сумне свято. Ми, як рівночасно і поважне число українців по цілому світі, відзначуємо 47-му річницю ганебного вбивства великого героя українського народу, і один із найвидатніших постатей в історії нації, безумовно герой модерної пост-воєнної історії України, себто бувший Голова Проводу Організації Українських Націоналістів- революціонерів – славної пам’яті Степан Бандера.

Ми знаємо життєпис Степана Бандери! З дитинства, молодий Степан Бандера був активним діячем різних патріотичних та націоналістичних організацій. Членом Пласту в Україні, його боротьба і його ідеї з маленьку вже формувалися за права і добро української людини в українському народі.

Сьогодні, я би хотів розглянути питання – : Який вплив мають ідеї Степана Бандери на сьогоднішну молодь, зокрема на молодих українців в діяспорі. Чи фактично, ідеї (чи радше ідеали) поширені в імені Степана Бандери є надалі релевантними беручи до уваги події в Україні в останних 15 років?

Тим більше, хочу зосередитися на наш терен тут в Австралії, - континент поселення наших батьків чи у мойому випадку наших дідусів і бабців і, континент - який можна сказати є один з найбільш віддалених від рідної України. Постараюся, якось також навязати, що з життя Степана Бандери є корисним для кожного українця по цілому світі.

Тому, що час обмежений, а тему можна поширити досить поважно, я лише зосереджуся на один чи двох коментарів – висловів Степана Бандери і його однодумців, щоб пояснити саму далекоглядність його мислення...

Ярослав Стецько, один із наслідників Степана Бандери, писав такі слова про свого провідника: -

“Степан Бандера був християнин-націоналіст, ...це він постійно у своїх творах підкреслює,... уважаючи, що Бог і Україна дають віру у перемогу та силу витримати терпіння, муки й лихоліття, а, якщо треба, то й мужньо прийняти смерть.”

З самих слів Степана Бандери, ми також зауважуємо його явне, і легке до зрозуміння ідейне положення і напрям...

“В кожному ідеологічному чи політичному русі найважливішу ролю відограють два основні його складники: ідея і людина. Провідні ідеї і світоглядові засади в ідеологічному русі та керівні програмові постанови в політичному – творять “душу”, істоту, внутрішній зміст руху. Люди, які визнають, поширюють і здійснюють ідеї та програму і з тією метою беруть активну участь в русі, –творять його живий, діючий організм.”

Отже, дивлячись на саме значіння цих слів – ми бачимо, що у Степана Бандери формилися його ідеї навкруги двох істинів – сама ІДЕЯ і, її творець – себто ЛЮДИНА. Очевидно, його велика віра в Бога і в Україну надає нам причину самого його мислиння і чому його ідеї так сильно формувалися – коли навкола нього у його молодих роках, зосередчувалася безбочництво ворога і взагалі не пошана ворога до людства. Таким чином, ІДЕЯ без ЛЮДИНИ - один без другого - не може існувати – бо творець ідеї і в тому, промотири тих ідей, мусять також бути активними у поширювання прогарамових постанов посеред (маси) народу...

Щоб зрозуміти становище Степана Бандери – а тим більше, що у його дій, він завжди похилював інтереси народу понад будь яких персональних стремлінь – ми бачимо, що у звернення до своїх однодумців (членів ОУН – революціонерів) він заявляє:

“Організація Українських Націоналістів (революціонерів) – не стає речником якоїсь окремої частини народу... ОУН змагається на добро ЦІЛОГО українського народу і ВСІХ громадян України..., а не якоїсь частини...”

Отже, беручи події в Україні за останних 15 – 18 років – з часу самих так популярно званих ґорбачовських реформ у кінцевому періоді 80-их років – не має іншого виходу ніж лише здоровим глуздом занотувати і уважати, що ця ідея – ідея боротьби за добро ЦІЛОГО народу і ВСІХ громадян є все ж таки надалі актуальна більш 50 років після їхнього виголошення і поширення Бандерою та його наслідниками і однодумцями...

Будь який лідер українського народу – мусить поважати долю цілого народу – як це також мусить увійти в ідеологію одиниці якою цей лідер очолює..., - не можна діяти лише в інтересі якоїсь частини – як про це писав Степан Бандера... Порівнення сьогодня стає думання самого ново-назначеного Прем’єр Міністра України – Віктора Януковича...., - чи на справді, ми можемо його уважати як лідером ЦІЛОГО народу – і особою котра дбає за ВСІХ?

Візьмім нещодавні описані слова Януковича – у поважнім американськім щоденнім газеті – Washington Post – де, в цій статті, Янукович, реторично окреслює історію України – оголошуючи, що наш нарід – часто занотовано як “Окраїна” – себто, гранична частина між Росією і Европейською цивілізацією, тепер же нарешті, навіть із дивуванням для тих із нас (це слова Януковича), що тепер провадяться такі зміни в Україні...

Далі, Янукович заявляє, ... що дальші конструктивні відносини з РОСІЄЮ, навіть із поширенням таких стосунків, залишається ядро його (Януковича) ліберальних торговельних поглядів із респектом до політичного характеру суверенної незалежности інших держав....?

Та, який же такий абсурд! Слова Януковича, в цілій статті взагалі реторичні і, для несвідомої особи, або особи котра прагне за дальшої залежности від “матірної Росії”, вони являються конструктивними і навіть можливими для так званого загального добра...

Але, де ж тут є сама ІДЕЯ про ВСЬОГО ЛЮДСТВА...?

На жаль – це сумне сподівання,- бо дивлячись на статтю Януковича, ми зауважуємо його не-одноразова тенденція лише поважати і поширювати думки його “російських братчиків про всю народіну” – а про охоту чи ідея самого справжнього українського народу чомусь є збаламутине у контексті про-російських тенденцій... – та виключає історичні борці за незалежність України від окупанта – то це вже, чомусь, не входить у його мислення....

Отже, хочу закінчити з думкою, що ще сьогодні – більш 50 років після висловлення повище згаданих ідей Степаном Бандерою, та його однодумцями – все ж таки, боротьба і прагнення цих ідей, залишається на потрібному місці для дальшого поширення... – зокрема для поширення і у виховному процесі наших молодших поколінь – моїх ровесників, - бо і для нас, - в багатьох котрих ідея незалежної України не є вкорінено як суть, але лише як якась історична подія, то муситься вповністю передати розуміння постать Степана Бандери і його великодушну ролю у життя не лише націоналістично надхиленим українцям, але рівнож і усім патріотично надхиленим членам нашого суспільства...

Я дякую Вам за увагу.