Народився 22 вересня 1923 р. в селі Ценів, Козівського району на Тернопільщині в патріотичні родині батьків Атанаса і Дарки (з дому Бурбела). Закінчив сім клас в сількій школі. Вже за молоду віддав себе боротьбі за волю України. У 1938 р. вступив в ряди ОУН - псевдо "Кущ". До 1944 року він в рядах "Самооборони", згодом переключається в ряди УПА. В Самообороні займав функцію господарчого референта, якийсь час був зв'язковим. В 1944 році залапаний німецькими властями і маючи вибір: йти до коцтабору або йти копати окопи, вибрав друге. Насильно втілений до 10-ої Панцирної дивізії "Hohenstaffel", ще того року - 1944, в Нормандії захоплений канадською армією в полон і перевезений до Англії, відтак Шотландії. Звільнений з полону в 1947 році, вернувся до Німеччини, але вже в 1948 вертається до Англії як "Добровільний робітник". Там якийсь час перебував в околиці Іпсвічу, згодом, аж до травня 1951 р. в Манчестері.

В 1951 році пересилився до Аделаїди, Австралія, в хімічній індустрії (ІСІ) улаштувався на працю, де залишився аж до пенсійного віку - 1986 р. Раніше, в 1963 році, одружився з іміґранткою з Польщі Марією. Обоє вони виховали в українському дусі дві доні: Христину і Ірину - нині активні члени ос. СУМ-у в Аделаїді.

Дмитро ніколи не покинув праці в патріотичні-націоналістичних організаціях. Продовжує, як член ОУН займати різні провідні позиції, включно до підрайонового в Англії, а в Аделаїді кількакратно був обласним провідником - виступав під псевдом "Лев".

Його улюбленим зайнаттям - виховання молоді. В СУМ-і займає провідні позиції - голова ос. ім. Тараса Шевченка, був довголітнім виховником, мав ІІІ-ий ступінь Виховника, був головою Контрольної комісії СУМ і до смерті дорадником управи осередка.

На суспільно-громадській ниві був довголітнім головою ЛВУ (10 літ), членом управи та контрольної комісії УГПА, член аматорського гуртка СУМ-у, один з перших членів хору "Гомін". В Церкві свв. Володимира і Ольги співав в Крилосі, членом контрольної комісії Братства.

Помер у вирі заплянованої недокінченої ще праці - член редколегії видання Історії Осередка СУМ-у. Заслужив собі на надгробний напис: "Багато ще праці у пляні було... Може скінчив би... та сонце зайшло!"

У великому смутку дружині Марії, доням Христині й Ірині та родині в Україні наше найщиріше співчуття.

Вічна пам'ять невтомному працівникові на молодіжній та національній нивах! Нехай Австралійська земля буде Йому легкою!

Провід Конференції Державницького Фронту