Ділимося з сумною вісткою, що опісля короткої недуги, в суботу 9-го серпня,
2003 упокоївся дорогий муж та карний член ОУН бл. пам. Теодор (Федор)
ГУЗІЙЧУК - вівчар - чорний (останне псевдо ще з України), залишивши у
глибокому смутку дружину Марію, ближчу та дальшу родину в Україні, та
друзів і подруг в ОУН.
Бл. Пам. Теодор (Федор) ГУЗІЙЧУК - вівчар - чорний
Покійний д. Теодор народжений 20-го червня, 1910 року в селі Великий Ключів,
на Коломиї, яку мусів покинути залишаючи родину й друзів за його активність
не лише у проводі місцевої "Просвіти", але за те, що був заступником
станичного та зв'язковим ОУН на Коломийщину. Скитальчі дороги у 1944-ому
році привели покійного до Німеччини, де у 1947-ому році одружився з Марією
(Музикою), та звідкілля опісля у 1949-ому році еміґрує до Австралії, вперше
до табору в Західні Австралії а відтак переїзджають та остаточно поселуються
в Сіднею.
Відразу, подружжя Гузійчуків активно включаються в громадську роботу,
віддані і жертвенні своїм часом й трудом для потреби ОУН, АБН/УАЛ/ЛВУ, СУМ,
та стаючи рівночасно примірними жертводавцями на різні потреби тих
організцій, як також фундаторами Народного Дому, Дому Української Молоді,
та церкви св. Андрія.
Їхня гостинна хата стала адміністративним центром для зустрічі керівних
членів ОУН, - там сходилися діячі не лише політичного руху, але й
громадського руху, й молодечої організації СУМ, - відбуваються в їхні хаті
ряд сходин і засідань різних організацій. Там же й не раз гостював
Провідник ОУН - Ярослав Стецько, та інші чільні діячі закордонної України.
Покійний був вірним членом ОУН, карно здійснюючи свої обов'язки аж до
смерти. У 1994ому році покійний мав нагоду повернутися до рідного села,
та хоч багатьох із милих йому друзів вже не було, але знова побачився з
рідним старшим братом Іваном, котрому в лютому 2003 року сповнилося 100
років життя, й з сестрою, та ще раз можна було б дихнути солодке повітря
своїх рідних Карпат, своєї гуцулщини...
З приводу смерти нашого друга ми втрачаємо вірного сина України,
прикрасного та улюбленого мужа своїй милі дружині Марії, та чесного й
карного націоналіста, що зумів завжди висловити свою думку, ясно й не-дво
значно, тим більше з пошаною і повагою до всіх друзів й подруг з ким
співпрацював.
Похорон покійного відбувся у вівторок, 12-го серпня ц.р., з української
католицької церкви Св. Андрія в Лідкомбі. На похоронних відправ й панахиді
спів-служили отці Тарас Горпиняк та Ждан Коломиєць, перед заповненим храмом
своїми залишними ближчими й дальшими друзями, кумами і похресниками, та
ширшим громадянством, котрі прибули, щоб належно віддати почесть свойому
другові та відпровадити його в цю останню, вже не поворотну дорогу на
вічний спочинок.
На кладовищі прощальне слово в імені ОУН висловив Ярослав Дума, згадаючи
про великі діла покійного, котрий завсіди був відданим Україні й до
націоналістичного руху. Прощали також над гробом Дмитро Грицько-Цяпка в
імені Станиці Вояків УПА, котрих покійний також підтримував підчас свого
трудолюбного життя, і Таня Борець в імені відділу Союзу Українок ім. Ольги
Басараб до якої належить дружина покійного. Пані Борець згадували про
допомогу покійного для союзанок, мов би що можна сказати на те, що покійний
міг би бути почесним членом відділу.
Прощав також на поминальні трапезі похресник покійного, Іван Міщук,
складаючи свому Хресному Батькові подяку за його поради в часі своїх
парубкових літ, доказуючи важливість поширеної родини, зокрема в юних
роках коли діти потребують батьківську пораду. Відтак поминальні слова
сказали пані Галя Данько в імені Стейтової Управи Союзу Украінок НПВ
згадуючи про милу гуцулщину; кум п. Шукость висловив гуманність покійного;
п. Микола Брецко також подякував покійному в імену Українського
Культурно-Товариського Клюбу зазначую початкові роки клюбу коли покійний
був його першим працівником; Іван Калічинський згадуав про земську дорогу
покійного та його відданість націоналістичному рухові; як рівнож про
персональні атрібути і відданість Богові й Україні згадував Орест Мороз.
На прохання дружини покійного, трапезою провадив Ярослав Дума, котрий в її
імені висловив подяку жалібні громаді, друзям й подругам націоналістам за
участь в похороні та поминках, та за допомогу котрі їй подали сусіди, куми,
похресники, та ближчі друзі й подруги в цей не легкий для неї час.
В імені проводів ОУН в Австралії, та НПВ, висловлюємо дружині Марії
найглибші співчуття в цей не легкий для пережиття її час, а покійному
другові Вівчареві схиляємо нашу голову на знак подяки за його труд і
невтомну працю, за вірність в Бога та в Україну, за те - що був
справидливим до цього, чого йому було най важливійше по серці...
Нехай чужа Австралійська земля, буде для нього легкою...
Вічна Йому Память!
Слава Україні!
Проводи ОУН в НПВ та Австралії.
|
