Атмосфера була електрична; рідко буває на чужині коли така чисельність земляків має нагоду зійтися разом не тільки забавлятися, але також бути присутніми на прем’єрнім виступі популярного українського гурту «Mad Heads XL» на фестивалі «Надія Є».

В суботу вечором відбувся «Благодійний Вечір із членами гурту Mad Heads XL» де гості мали нагоду поспілкуватися з членами гурту Mad Heads XL а зокрема з Вадимом Краснооким та почути приватний концерт.

В неділю перед головним виступом Mad Heads XL, я мав нагоду сісти та поговорити з лідером гурту Вадимом Краснооким:

Назва вашого гурту Mad Heads XL не схожа на гурти в Україні. Чому так називається Ваш гурт і чому англійською назвою?

Так, ця рок-н-рольна назва є тому що від початку ми були рокабілі тріо. І відповідно нам було необхідно рок-н-рольну назву. Ми співали тільки англійською мовою і тому назва була також англійська. Перші три диски є повністю англомовні. Їх було видано в Європі, де ми багато свого часу виступали. Але, музика наша розвивалася, нам було цікаво експериментувати, робити щось нове. Початково ми співали тільки англійською, ми вважали, що для рок-н-ролу це буде найбільш автентичне. Спочатку наша група, яка складалася з трьох учасників, називалася Mad Heads, але пізніше, коли нас було шестеро, назву змінили на Mad Heads XL.

Дуже часто українські артисти співають на російській мові, але Ваш гурт співає на українській мові. Зрозуміло що співати на російській мові є краще, адже це відкриває двері для гастролей не тільки по Україні, але і за кордон. Чому Ви вирішили триматися рідної української мови? Чи мова має щось до діла з метою Вашого гурту?

Одна із причин – це причина творча. Цікаво робити те, що не робилося або робилося мало, бо тоді можна творити щось нове. Нам, як митцям – це цікаво. А з точки зору бізнесу чи комерції, в Україні вигідніше співати російською мовою тому що це не тільки український ринок а також і російський та для всіх країнах бувшого Радянського Союзу. Якби я був продюсером який би тільки рахував гроші і створював якийсь проєкт на продаж то напенвно би було треба робити щось російською, що і роблять багато українських поп виконавців. Але для мене комерційний момент не стоїть на першому місці. Для мене це є по перше момент творчий, а по друге - моє громадське зрозуміння в Україні. Я розумію що Україна відбувається як держава і від тих людей які живуть в Україні залежить чи вона відбудеться, тобто цей процес йде і він в будь який момент може перерватися. І один із дуже важливих факторів ствоверення держави це – мова. В Україні з цим є певна проблема тому що російська мова була штучним насадженням. Україна сотні років була під впливом Російської Імперії а пізніше Радянського Союзу. Багато українців спілкуються російською мовою як основною, хоча всі розуміють українську. Якраз на тому є дуже багато спекуляції; політики використовують це для того щоб зіштовхувати схід і захід, що перетворюється зараз в головну проблему, за якою ховається відповідальність за інші речі. Якщо б суспільство користувалося українською мовою як державною, то це суспільство було б міцніше. Але не можна людину змусити говорити якоюсь мовою проти її волі. Це повинно іти від серця і тому якраз такі речі як музика і популярна пісня є дуже ефективними.

Ви тоді намагаєтеся поширити знання української мови і популярізувати її через вашу музику?

Якщо людям подобається пісня і вона співається українською мовою вони починають ставитися до неї більш лояльніше і готові до неї переходити. Я свідомо переходжу на українську мову і стараюся народові бути прикладом, особисто і через музику гурту. Цей процес іде вперед; люди розуміють що українська мова їхня та буде мова їхніх дітей та онуків і мають велику повагу до неї. Але є непорозуміння втім, що вони самі не беруть участи у цьому процесі. Цей процес довго буде тривати; люди мають це самі бажати а не щоб будь який президент чи політик наказував вживати будь яку мову. Людям необхідно пояснювати і давати приклад. І я знаю що українська пісня є ефективна стратегія тому, що навіть на наших виступах у Києві підходили росіяни які працюють у Києві і кажуть що через наші пісні вони вчать українську мову. Це надзвичайно приємно і найбільший комплімент який можемо почути. Це обовя’зково наша культурна місія.

Що було причиною тог, що Ви маєте повне розуміння ситуації з мовою в Україні і коли Ви рішили цій справі допомогти?

Подорожуючи Європою, я вперше почав серйозно задумуватися про те, що відбувається з українською мовою. Це краще побачити здалека. Коли живеш у своїй країні, просто не звертаєш на це уваги, всі так роблять і здається що це нормально. Коли дивишся на це з боку, тоді починають виникати питання. Я дуже добре пам’ятаю, коли ми почали виїзджати в інші країни і ми завжди наголошували що ми з України. Часто нас звали «Рашен» тому що Україна тоді щойно проявилася і окрім Чорнобиля нічого не було відомо про Україну. Ми наголошували що ми українці, ми були горді з того, але розмовляли поміж собою російською мовою. Колись у Іспанії запитали нас друзі «А якою ви мовою між собою розмовляєте?» Російською. «А існує українська мова?» Існує. «А чому ж ви її не вживаєте?» Для іспанця це було абсолютно неймовірне! Адже наприклад Баски були готові вбивати за свою національну ідентичність, а українці маючи свою державу, не розмовляють українською мовою. Для европейської людини це - незрозуміло.

Вам відома організація СУМ в Україні?

Коли я виростав в Україні була тільки Піонерська організація, Комсомольська, Комуністична партія.(сміється) Ну на сьогодніший день я чув і про СУМ і про Пласт в Україні. Це все розвивається, але я не знаю того з дитинства. Мені цікаво подорожувати до США і Канади, де дізнаюся про ті сторінки історії України, які ми ,українці, не мали права знати, ну і не було безпечно нам це знати.

Яке ваше враження із сумівців в Америці? Наприклад, як ми (сумівці) разом з українською діаспорою в США стараємося зберігати українську мову та культуру.

Сумівський табір нас дуже гарно привітав. Таборовики заспівали нам пісні і це було надзвичайно приємно, адже таким великим хором нас ще ніколи нігде не зустрічали. За це ми дуже вдячні. Зберігати мову і культуру, це дуже важливе і у мене це викликає захоплення. Коли повернусь в Україну, обов’язково розкажу всім свої враження. США і Канада є дуже успішні та багаті країни і люди, які тут живуть, могли би і не перейматися своєю націольною само-ідентифікацією. Коли життя є забезпечене, легко можна стати американцем, але люди тут тримаються свого коріння, зберігають мову і традиції, а для більшості людей, які живуть в Україні це життєво необхідно, тому що це стосується їхньої країни але вони цьому не приділяють уваги. Звичайно, патріотів є багато в Україні, але більшість змушені вирішувати свої матеріальні проблеми і часами стають байдужими до питань національности. Щоб Україна стала успішною потрібно щоб всіх єднала національна ідея, потрібно, щоб в Україні була одна мова, одна культура, щоб країна стала як одна команда.

Вам подобається розїзджати по світу? Не скучаєте за домом?

В своєму житті я найбільше люблю створювати музику і подорожувати. І тому це ідеальна професія яка найбільше приносить мені задоволення. Звичайно я скучаю за своїм сином, який залишається в Україні постійно. Його мама, тобто моя дружина є директором нашого гурту і тому вона часто їде з нами. Але, така особливість професії.

Тут на сумівській оселі всі знають що є найсмачніший український борщ. Як Вам сподобалися наші українські страви?

Варенники дуже подібні до тих, які подають в Україні. Борщ я не пробував, тому що він приготований на м’ясному бульйоні, а я вегетеріанець і не вживаю м’ясного. А хлопці були дуже раді борщу, тому що традиційна американська їжа для нас є за надто «junk food».

Дякую тобі Вадиме і бажаю успішного концерту.

Дякую тобі!

Розмову провів Юрій Симчик – Референт Дружинників Спілки Української Молоді Америки