Назва табору відображувала задум глибше запізнати історію та культуру найсхіднішого етно-культурного реґіону України – Слобожанщини. Щоб відчути красу цього краю, що ввібрав в себе мотиви степової стихії, козацького минулого, а також познайомитись із внеском, які зробили слобожанські митці в розвиток української ідентичності та культури, таборовики заглибились у творчий процес пізнання через різні види мистецтва: малювання писанок під керівництвом Мар’янки Гаврилюк; відтворення декоративних узорів вишивки та ґерданів, які зібрала Стефанія Шкафаровська; через бандурний спів під керівництвом Оксани Телепко; спів народних та популярних пісень Слобожанщини, який проводила Настя Антонів; а також малювання пейзажів акварельними фарбами під керівництвом знаного художника з України Андрія Набоки.

Розвиваючи добрі традиції виховання любові до українських народних танців, Дмитро Ленчук поставив зі старшим юнацтвом «Привіт» та «Коломийку», а з молодшим - «Козачок» і «Гуцулку». Іноді не вірилось, що всього за 2 тижні разом з інтенсивними заняттями з українських танців, таборовики ввібрали в себе сучасний шарм і техніку бальних рухів, щоб з легкістю перевтілюватись у виконавців романтичного танцю Румба та класичного Віденського вальсу, які за допомогою вмілого керівництва Наталі Лемішки прикрасили своєю видовищністю заключний концерт.

Вперше на таборі було запроваджено гончарство, яке натхненно відроджує серед українців Іван Братко. Гончарство захопило не тільки таборовиків, але й усю команду. Кожен хотів доторкнутися до таємниці, в якій із безформенної сутності глина перетворювалася у витвір мистецтва. Також вперше на таборі з'явилася драма. Під керівництвом Віктора Курилика та Насті Антонів юні актори Марічка Сорока, Таня Куцап та Олекса Мартинюк поставили уривок з п’єси Квітки Основ’яненка «Сватання на Гончарівці», чим викликали велике пожвавлення серед глядачів. Провідництво отця Симеона та брата Вікентія, їхні проповіді, життєвий приклад та жарти на таборі наповнили буденність свіжим змістом духовної сутності життя, в якому завжди присутній зв"язок з Богом.

Усього Табір Мистетва та Культури презентував 3 концерти, одним з яких було святкування Незалежности України на оселі СУМ в Еленвілі. Запроваджена для місцевої громади 3 роки тому традиція є променем надії у справі відродження українського життя в "Американських Карпатах". Було надзвичайно приємно спостерігати як закладене зерно любови в дітях до української культури проросло на сумівському святі Здвигу, коли юнацтво майже повним складом приїхало виступати не як таборовики, а як професійні виконавці й з особливим запалом виконали усю виконавську програму заключного концерту. Більшість таборовиків не підозрювала про важливість тих змін, через які їм доведеться перейти на таборі. Робота над собою до сьомого поту відкрила світу духовну красу їх творчих особистостей, заклала фундамент для всебічного, гармонійного розвитку та пізнання себе. Найголовніше, що живе надія, що юні таланти зможуть передати красу і естетику української культури для наступних поколінь де б вони не жили.