Крайовий Здвиг

Крайовий Здвиг- це Сумівський варіант Гластонбурі. Цьогорічний здвиг відбувся в Тарасівці 7 липня. Гості підготувавшись до погодніх умов, які просто зливою нахлинули на туманний Альбіон протягом останніх тижнів, приїхали в плащах та резинових чоботах. Але на щастя, все це було без потреби, бо всі за пару годин змінили резинові плащі на футболки і окуляри. Всі відвідувачі, прибули з запасом часу, щоби зайняти найвигідніші місця для наметів. Ще до початку офіційної частини на Тарасівському полі як гриби після дощу почали з’являтися наметові містечка, все поступово заповнювалося машинами та автобусами. Всі готувалися до Здвигу....

На офіційну частину присутні зібралися на молебень, після якого гості мали змогу послухати вітальні промови старійшин СУМу Великобританії. Богдан Прихідний, голова СУМ Великобританії зробив порушливу промову стосовно визнання Голодомору 1932-33 рр в Україні. По традиції під кінець офіційної частини осередки марширували площею повз президії.

До цього часу хвилювання досягло деяких контестантів, адже лише пару годин лишилося до початку конкурсу. Шалена суєта почалася, коли всі готувалися до концерту, звукові проби проводилися одна одною, виконавці вдягнули свої костюми, інструменти були настроєні і розтяжки зроблені.

А в той час, як виконавці з божевільним хвилюванням повторювали слова віршів і пісень, тренувалися над складними па танців, які вони готували до визначного дня в Тарасівці цілий рік, решта гостей мали змогу відпочити. Деякі терпляче чекали в черзі за порцією домашніх гарячих вареників, інші попрямували до бару за прохолодним пивом чи чарчиною горілки (або часом і за обидвома).

Годинник пробив третю годину і шатро поступово наповнювалось глядачами, які терпляче чекали початку видовищного дійства. Після недовгої затримки (то би не було по-українськи все почати вчасно) фестиваль розпочався.

Всім відомий факт, що СУМ переповнений молодими талантами, здібними чарувати глядачів виконанням віршів, народних і сучасних пісень, танців, музичних і театральних виступів. Найкращі з кращих, що заслужили право виступу на відбірковому турі, представляли свої номери на конкурсі в Тарасівці.

СУМ має традиційний підхід до питання оцінювання і кваліфікації, ніяких тобі телефонних дзвінків або СМС голосування або голосування по політичним симпатіям на зразок Євробачення. Жюрі СУМу відоме справедливим і чесним оцінюванням. Судійську комісію очолив Заступник Голови Світової Управи СУМ Володимир Шляхетко.

З задоволенням і зачарованістю глядачі спостерігали за 35 категоріями фестивалю. Кожен виступ відрізнявся своєю оригінальністю, що робило і так складну роль жюрі ще складнішою. Складалося враження, що на сцені справжні професіонали.

Емілія Левицька з Лондону, одна з наймолодших учасників, довела всім свою майстерність у декламуванні вірша Дорожчої нема. Лілія Тимчишин безперечно показала свій талант, чудовою грою, представивши “Гуцульський мотив”, який до речі написала сама. Також свій авторський дебют представила Лара Кузів з Манчестеру, яка в складі тріо виконала власну пісню «Як сонце в літі». Не підкачало і старше покоління з Стокпорту, що не відстаючи від молоді розворушило аудиторію, змусивши всіх не тільки підспівувати, але і підтанцьовувати до пісні “Як почуєш серце зов”. “Буковинський Танець” приголомшив публіку акробатичним виконанням номеру, яке часами тільки під силу професійним танцюристам.

Після трьох годинного конкурсу результати було оголошено головою жюрі. Зал і самі учасники замувавши подих слухали результати конкурсу. В кожній категорії міг бути лише один переможець, але справжнім переможцем була публіка, що насолоджувалася кожною секундою фестивалю.

Але на тому вечір ще не закінчився. На полі і в лісі біля наметів хаотично організовувалися пікніки, де традиційний шашлик смажився, викликаючи булькання в животах відпочиваючих.

Освіжившись і відпочивши, всі попрямували на забаву. Молоді не були змучені від попередньої напруги на сцені під час конкурсу і без спочинку танцювали до ранку

На забаві вечір ще не закінчився. Як можна іти на природу без традиційного вогнища? Найстійкіші збиралися навколо численних вогнищ і вогників (кого на що вистачило), аби насолодитися смаженим салом аж до сходу сонця. Деякі би певно ще й далі би гуляли по лісах, якщо б не мусили виступати на наступний день ще десь......

Що за чудові та незабутні вихідні. Кому потрібен той Гластонбурі за 150 фунтів, коли Ви можете отримати таке саме задоволення від Крайового Здвигу за 5. Чому платити більше? Якщо Ви чомусь пропустили це свято української пісні і танцю, не будьте дурним аби то знову прпустити. Запишіть цю дату на наступний рік- 5 липня 2008. Якщо ви там були, ви того точно не пропустите. До наступного року!