Більшість людей на питання про можливість війни між Росією і США упевнено відповідає «ні». Так спрацьовує своєрідний механізм психологічного захисту, коли людина підсвідомо відчуває незбориму загрозу, а на свідомому рівні заперечує її наявність, оскільки не в змозі як-небудь їй ефективно протистояти. Якщо ж свою думку ґрунтувати не на внутрішньому голосі і відчут­тях, а на цинічному аналізі фактів, то ми дійдемо висновку про неминучість швидкої війни.

Росіяни думають про американців: «Несправедливо, коли 5% населення планети споживає 40% світових природних багатств. Ми вважаємо це несправедливим». Американці, китайці, японці, турки, євро­пейці думають: «Несправед­ливо, коли 1,5% населення, що вироджується, володіють 13% планетарної території і 30% світових природних багатств. Ми вважаємо це несправедливим. Земля належить всім, а нам не вистачає життєвого простору і при­родних ресурсів». Вони не просто говорять про це. Вони активно проводять підривну роботу проти Росії і чекають, коли згниють останні радянські ракети. Після цьо­го вони прийдуть на цю зем­лю і розділять її між собою.

Росіяни не хочуть війни, вони її бояться, вони до неї, як завжди, не готові але війна буде. Коли? Орієнтовано 2010-2012 роках. З ким? Можливо, зі всіма. Чому? Тому, що Росія володітиме величезним життєвим простором і гігантськими природними ресурсами при повній відсутності засобів самозахисту. Головні потенційні супротивники? США, КНР, Україна, Туреччина, Іран. Зараз саме ці сили претендують на лідерство в світі і регіоні, і в майбутньому їм дуже будуть потрібні російські багатства.

У 2010-2012 роках Росія досягне найнижчого стану ядерного щита. На цей же час припадає розгортання Америкою практично всіх но­вітніх систем озброєнь:
- стратегічного аерокосмічного угруповання і ешелонованої НПРО;
- масове прийняття на озброєння підводних човнів, літаків, танків і ракет нових поколінь;
- розгортання 100 000 високоточних крилатих ракет (для підкорення Югославії їх знадобилося всього 1000);
- створення ядерних боєзарядів надмалої потужності для знищення підземних командних пунктів і ракетних шахт;
- створення надпотужних гафнієвих бомб, що вражають при вибуху все живе проникаючою радіацією, але не залишають радіоактивного забруднення місцевості;
- прийняття на озброєння різних видів «несмертельної» зброї, зокрема і психотропної;
- перехід до нової систе­ми розгортання – постійної мобілізації сил, готових у будь-який момент до завдання удару і які не потребують власне розгортання. Час від політичного рішення про початок війни до початкувласне бойових дій має займати всього кілька годин.

Військовий бюджет США є більшим, аніж військові бюджети Росії, Китаю, Індії, Великобританії, Франції, Німеччини разом узяті. Аналіз програм переозброєння армії США показує, що Америка готується до великомасштабної війни. Ця програма переозброєння «Єдина Перспектива-2010» у разі її виконання за відсутності подальшої війни вже через кілька років втрачає сенс, оскільки вона не забезпечуватиме переважну якісну і кількісну перевагу над «всіма потенційними противниками». Тобто Америка готується на початку другого десятиліття XXI століття завдати військового удару по сильному противнику або кільком противникам одразу. Швидше за все, цей удар бу­де і по Росії. І відповісти на нього росіяни не зможуть.

Якраз до 2012 року ядер­ний потенціал Росії зменшиться в порівнянні з 1991 роком в 600 разів! Це за радянських часів при пуску 300 ракет «Сатана» американська ПРО стикалася з 300 справжніх боєголовок і 12000 помилкових, повністю захлинаючись 15.000 цілей і потужних генераторів перешкод. Ракети «Сатана» пробивали і знищували будь-яку ПРО, розчищаючи шлях ще 1200 ракетам РВСП. Чим в 2012 році Росія зможе відповісти американцям? Аналіз показує, що нічим. За нинішніх темпів виробництва до 2012 буде не більше 100-120 шахтних ракет «Тополь-М» і мобільних установок «Тополь». У 2010-12 роках США у разі першого удару з їх боку матимуть можливість високоточними крилатими ракетами з ядерними боєголовками малої потужності гарантовано, з п'ятикратним резервом, знищити всі шахтні і мобільні «Тополі» і командні пункти. Неперевершених ЗРК С-300, «Торів» залишилося дуже мало, щоб стримати удар. Як­що кільком ракетам все-таки вдасться злетіти, їх на злеті знищуватимуть крилаті ракети і літаки-роботи, що десятками рухатимуться на 20-кілометровій висоті в районі дислокації ракетних полків. Збити ці літаки буде вже нічим. На ракети, що прорвалися в космос, чекатимуть десятки супутників-винищувачів балістичних боєголовок. Навіть якщо цей рубіж буде подоланий, боєголовка буде знищена ракетами ПРО наземного і морського базування в умовах, наближених до учбових.

Окрім «Тополь», територію США теоретично можуть уразити ядерними зарядами засоби стратегічної ядерної авіації і флоту. Але очевидно, що всі літаки стратегічної ядерної авіації, що залишилися, будуть знищені в першу ж годину операції на зразок 1941 року. Всі аеродроми з літаками, які несуть ядерні заряди, можуть бути розбиті крилатими ракетами всього з одного американського підводного човна, що тихо підійшов до Нової Землі. Така ж доля чекає і на ядерний флот, майже всі кораблі якого знищать не те що в першу годину, а в перші 5 хвилин війни. За кожним з 2-3 російських атомних підводних човнів спостерігатиме кілька супутників і полюватимуть десятки кораблів, підводних човнів і літаків. Американці легко зможуть порушити зв'язок цих човнів із зовнішнім світом, щоб їх командири не одержали наказ про запуск ракет.

До 2012 року ПРО США зможе перехопити не менше 70% ракет. Вже в 2010-2012 роках Росія буде здатна доставити на територію США максимум 4-5 ядерних зарядів, убивши всього кілька мільйонів американців (що ще більше згуртує народ США і дасть їхньому уряду мотив посилити політичний режим), а це вже та ціна, яку уряд США готовий заплатити за 30% світових запасів сировини. Більше того, для США дуже вигідним є зменшення паразитуючого власного населення, яке використовує забагато ресурсів. При цьому втрати усередині Росії можуть виявитися У кілька разів нижчими, щo послужить підставою для прямого колоніального захоплення і необмеженої експлуатації природних ресурсів і людських ресурсів.

Одним з аргументів того, що саме Росія обрана як основна мішень американської агресії, служить цілеспрямована активність розвідки США. На ведення розвідки проти Росії йде не менше 60% всього бюджету ЦРУ. Щорічно розвідувальна авіація США виконує близько 1000 польотів уздовж російських кордонів і більше 100 разів вторгається на територію РФ.

Америка не може піти на ризик відродження Росії, але вона не здатна повністю і остаточно знищити Росію без прямої агресії, оскільки для знищення невійськови­ми методами вона має контролювати не тільки економіку, але і всі основні процеси та інституції в системі. А цього немає. Америка навіть не може повністю управляти основними процесами у себе.

США бачать Росію тільки як сировинний додаток до західної економіки. Зниження населення цього придатка до «15 мільйонів росіян» вже визнане за доцільне. Якщо Росія не захоче цей план реалізовувати добровільно (після Путіна, який цей план чітко виконує), то її примусять до цього за допомогою сили. Тобто буде війна. Війна за 30% світових природних ресурсів.

Чим відповість Росія на агресію? За загальним економічним потенціалом Росія поступається Індії приблиз­но в півтора рази, Бразилії - більш ніж в два рази, Китаю та Італії - більш ніж у три ра­зи, Великобританії та Франції - в чотири рази, Німеччи­ні - в 6 разів, Японії - в 11 разів, США - в 25 разів. Про силу держави багато що говорить потенціал політичної мобілізації економіки (частка урядових витрат в структурі ВВП). Якщо частка урядових витрат щодо ВВП в 1998 році склала для США - 32,8%, Японії - 36,9%, Німеччини - 46,9%, Франції - 54,3%, у Великобританії - 40,2%, України - 26% то для Росії - 19,8%. Таким чином, ступінь політичної мобілізації суспільства в сучасній Росії в 2-3 рази нижчий, аніж в країнах Заходу і Японії.

У 1985 році економічний потенціал США складав 4 трильйони доларів при такому ж ступені економічної мобілізації, а економічний потенціал СРСР - майже 1,5 трильйона доларів при ступені державної мобілізації 70%. Тобто сили двох наддержав в грошовому вираженні були порівняними: приблизно 1500 мільярдів у США і 1000 мільярдів у СРСР. Застосовуючи зараз таку ж систему розрахунку, можна сказати, що на початку 2000-их років американська держава була сильніша за російську в 35-38 разів.

За такого розкладу про суперництво зі США у військовій і економічній областях, в міжнародній сфері не може йти і мови. Навіть відносно невелика перевага США над СРСР (500 мільярдів на рік) стала однією З основних причин поразки Союзу в Холодній Війні. Для ефективної зовнішньополітичної боротьби одна з одною дві наддержави мали витрачати в міжнародній сфері приблизно однакову кількість грошей (а саме, по 300 мільярдів доларів на рік). Але витрати СРСР на зовнішньополітичні цілі тривалий час перевищували максимальний поріг системної безпеки, який складав для нас 200 мільярдів (тобто, 20% від всіх державних витрат), при цьому США цей поріг не переступали. Результатом цього стала перемога в гонці озброєнь.

Нині Росія за допомогою звичайних озброєнь вже не зможе відстояти свою незалежність. Оборонні витрати з розрахунку на одного військовослужбовця складають в США 190000 доларів, у Великобританії - 170000, в Німеччині - 94000, в Туреччині 12700, в Україні - 3550, а в Росії - 3800 доларів на рік (у 50 разів менше, аніж в США). За бойовими можливостями російський ВМФ в 2002 році поступався іноземним флотам: на Балтиці - шведському флоту в два рази, фінському - теж в два рази, німецькому - в чотири рази; на Чорному морі - турецькому в три рази; флоту США - в 20 разів, флоту Англії - в сім разів, флоту Франції - в шість разів. За даними головкома ВМФ Куроєдова , до 2015 року у складі ВМФ Росії збережеться не більше 60 підводних човнів і кораблів першого та другого класу (по 15 на флот), і майже всі - застарілих зразків. До цього ж часу флот США має збільшитися до 300 кораблів цих же класів. При цьому фінансування ВМФ США перевищує в 25 разів фінансування ВМФ Росії.

Співвідношення нових типів літаків у Росії і США - 1 до 10. З 1999 по 2002 рік російська армія не одержала жодного нового літака. Ае­родромна мережа Росії є меншою за аеродромну мережу РРФСР в два рази. Зношеність парку авіатехніки складає близько 60%. Кількість машин ВПС Росії всіх типів зменшиться з 5100 літаків в 2002 році до 2000 літаків в 2010 році, і з 1800 вертольотів в 2003 році до 600 вертольотів в 2010 році. Середній наліт на одного льотчика складає в різних родах авіації від 10 до ЗО годин на рік. Для порівняння, натівський мінімум нальоту для бойових льотчиків - 180 годин на рік. При цьому, згідно з міжнародними вимогами безпеки польотів, мінімально допустимим рівнем польотів вважається наліт не менше 60 годин на рік.

Супутникове угруповання Росії нині налічує менше 50 супутників, більшість з яких вже виробила свій ресурс. У США в навколоземному просторі працює до 500 супутників. За 10 років з моменту розвалу СРСР чисельність армії зменшилася з 3,9 млн. до 1,2 млн. осіб. При цьому кількість генералів збільшилася на 2000. До 30% всієї стрілецької зброї російської армії виробило свій ресурс і потребує заміни. А за деякими типами (кулемети, снайперські гвинтівки) ця цифра наближається до 50%. У разі мобілізації потреби частин і з'єднань резерву в бронетехніці можуть бути задоволені на. 20-30% і то застарілими типами машин.

Ще сумнішою для Росії, аніж з озброєнням, є ситуація з боєприпасами. їх в російській армії залишилося всього на 2-4 дні повноцінних бойових дій. До вступу нових держав в НАТО на західному напрямку з боку альянсу була розгорнута 41 дивізія і 86 бригад, що перебували в постійній бойовій готовності, а в Росії їм протистояли 4 дивізії і 5 бригад. На Далекому Сході США і Японія мають 15 розгорнутих дивізій, а Росія - жодної. Проти 109 дивізій Китаю в Забайкальському військовому окрузі розгорнута одна дивізія.

Згідно з планами переміщення баз НАТО із Західної Європи до Польщі, України, Литви, Латвії і Естонії, Пентагон тільки в прибалтійських республіках планує розмістити до 30 військових баз. І вони, напевно, не байдикуватимуть. Ще в 1993 році в НАТО були розроблені оперативні плани дій альянсу в Прибалтиці. За одним із них, складеному на випадок нападу Росії на Україну, вже тоді вважалися можливими військові дії НАТО проти Росії і Білорусі. «До ядерної війни справа не дійде, але після 89 днів бойових дій НАТО здобуде перемогу». Зараз підлітний час ударної авіації НАТО від кордону України до Москви не перевищує 20 хвилин. При цьому єдиної системи ППО не Існує. У 1987 році на шляху повітряних ескадр НАТО до Москви їх готувалися зустріти і зни­щити 4500 радянських літаків, 600 літаків країн Варшавського договору і понад 2500 зенітноракетних комплексів. Сьогодні ж на шляху авіаційних армад НАТО знаходиться всього близько 800 літаків, з яких здатні піднятися в повітря - максимум 200, а вести реальний повітряний бій - ще менше. А зенітно-ракетні частини їх зустрінуть лише на ближніх підступах до Москви, куди, власне кажучи, літаки НАТО навіть залітати-то не будуть, запустивши сотні крилатих ракет з рубежу Ржев-Вязьма. Втім, як говорять фахівці, якщо авіація НАТО почне наліт на гранично малих висотах - 100- 300 метрів, то цілком вірогідно, що до самої Москви їх не зустріне взагалі жоден російський літак і не вистрілить жодна зенітна ракета. З отриманням військово-повітряних баз в Узбекистані і Киргизстані ВПС НАТО здобули унікальну можливість завдавати несподіваного авіаційного удару по Новосибірську, Єкатеринбургу, Самарі.

Щоб зрозуміти, чому західні стратеги не забаряться напасти на Росію після 2010 року, досить поставити себе на їх місце. Якщо вони чекатимуть хоча б до 2015 року, багатющі ресурси Сибіру і Далекого Сходу дістануться головному суперникові США - Китаю. Крім того, що Китай має в Забайкаллі майже стократну військову перевагу над Росією за звичайними озброєннями, він здійснив могутню етнічну експансію. За офіційними даними на початок 2004 року в Росії постійно проживало понад 4 мільйони китайців. При цьому прогнозується збільшен­ня кількості китайців на території РФ мінімум на 600 тисяч на рік, більшість з яких оселиться в східних районах країни. Не важко підрахувати, що до 2015 року в Росії опиниться не менше 10 мільйонів китайців (за деякими прогнозами - до 20 мільйонів), які стануть другою за кількістю етнічною групою в країні, а у низці прикордонних регіонів - першою.

До другого десятиліття XXI століття в Китаї буде мінімум 20 мільйонів боєздатних чоловіків, що не мають сім'ї, і, відповідно, забезпеченої старості. Причина цього - традиційне кількісне переважання в Китаї новонароджених хлопчиків над дівчатками. Єдиний випробуваний століттями спосіб вирішення проблеми надлишку чоловічого населення це війна.

Вже за кілька років свої численні внутрішні проблеми (брак землі, лісу, нафти, продовольства, металів) двомільярдний Китай буде здатен вирішити тільки шляхом зов­нішньої військової експансії. Найпривабливіший в цьому сенсі для КНР напрям - північ і північним захід (Росія, Монголія, Казахстан, Киргизія). Уявіть собі 20 мільйонів китайців, які вторгаються до Сибіру з півдня і ще 10 мільйонів, в тилу. Навіть якщо вони будуть озброєні тільки бамбуковими палицями, без ядерної зброї їх не зупинити.

"Українська Газета", №37 від 13.10.2005р.