Ми вирішили творити Станіслав нашим! Стільки ж бо знаємо про сусідів, далекі країни братів, міста друзів. А своє…Воно таїть безліч невідомого…Одне вже знаємо точно, що сонечко прокидається і будить нас о 6.26.
Місто починає вбирати мрії і задуми, прагнення і зневіру, любов і ненависть кожного серця. Сонячні дні заповнюються діями-втіленням планів, які ми наскладали за час очікування на них. У такі дні треба викладатися на всі сто. Працювати, старатися, радіти, любити, кохати…У дощові-насолоджуватися лінивством, мріяти, пити файний чай у ліжку накрившись пледом і очікувати на сонячні дні.
Хтось любить діяти, хтось-мріяти, хтось - тлумитись і хіпувати, хтось - панкувати, хтось - попсувати…-) Щастя у кожного своє! Воно не підлягає регламентованому змісту і переліку “щасливих речей”. У кожного свої гени, і до чого тяжіють вони, те і є його щастя!
Хіба можна сумувати, якщо тобі посміхнулося і тебе розбудило сонце?
Наше озеро! Міське озеро! Не випадково кожного року у ранок після Випускного вечора випускники йдуть зустрічати схід Сонця сюди. Саме це місце робить Франик доповненим. Це місце кохання, місце цілування вітів дерев з водою, загравання одного берега до іншого. Площа біля озера щира і приймає усіх: спортсменів, любителів концертної музики(різної),вчителів і студентів, коханих і закоханих, з парасольками і без них, у чорних штанях і малинових колготках.
Не тільке це місце таке, Наш СТАНІСЛАВ Такий!!!!!!=)
Як добре, що воно є!Як добре, що ми є!!!

Тася

    Так називається вистава-пантоміма польського театру руху "Droga", який завітав до Станіславова 23 квітня 2007 р. Б. і зробив небачений аншлаг у драмтеатрі. Акторка, котра презентувала виставу і розповідала про акторів, була приємно вражена переповненою залою - ми виявилися найчисельнішою публікою мандрівного театру. До нас вони потрапили "випадково", оскільки в останній момент Ірландія відмовила їм у прийомі, а отець з України забезпечив гастролі тут за три хвилини, коли вони вже півтора року намагаються це зробити. Ідеєю вистави є шість притч з Євангеліє, втіленими самими акторами "Droga" з різними режисерами до кожної притчі. Вперше весь театр молився, спершу несміливо, а потім здивовано і щиро, разом з босою акторкою на сцені, на добру виставу. Кожна притча виокремлювалась - то світловими ефектами, то людино на ходулях, то акробатикою:червоні пелюстки троянд, діви з ліхтарями, свічники, перламутрові прапори, а ще дві людини стають одною. Простір сцени був іншим виміром, енергетика й переживання йшли до зали навпростець. Враження часом суперечливі на загал, бо театр змусив думати глибоко, та по закінченню шквал емоцій просто приголомшеного дійством залу вилився у вибух оплесків. Вони відкрились нам повністю, а ми прийняли їх щиро. "Droga" надзвичайні, такого дива Станіславів ще не бачив.

Тася

    Архітектура: Бруківка: Кав'ярні: Ратуша: Стометрівка: Місто наше чудове і містке. На вулиці, яка перетинає центр на два простори, вмістилися два театри.
    Одного суботнього підвечірку, шукаючи на голову пригод, я випадково дізнаюся про виставу театру "Карверх" - "Чи водяться тигри у Конго?". І ми попрямували у світ мистецтва. Вистава фінського драматурга: як на мене - непогано, навіть гарно! Враження? Та вони переповнювали нас! Неймовірною була ідея постановки. Про що? Про проблему СНІДу. Моя обізнаність з уроків БЖД виявилась мізерною:9. Музичний супровід - "Сеанс-11".
    А другого недільного вечора ми зібрались на виставу у театр, який знаходиться на цій вулиці, але подалі троха:
    Обрали для перегляду ми, звісно, прем'єру "Євангеліє від Івана". За дві години перегляду кожен подумки зазначив, як багато і чесно ще потрібно працювати, аби мати державу хоча б середнього рівня. Як то кажуть, гірка правда. Автор вистави - людина-геній! Вдячними ми є йому! Творити мистецтво - це Ваша справа!
    А ось 1 квітня, недільного ранку, ми поперлися на милу дитячу виставу для дошкільнят "Лісовий годинник". Ото вже натішилися, згадали дитинство (з якого ще не зовсім вдалося вийти). Позитивом пахло опісля на цілий день! Милі усмішки друзів супроводжували довго!

Тася

     Я йшла повертати людині книгу, а натомість отримала великий пакунок, який вміщав в собі в собі одну річ. Річ, якої я хотіла, на яку надіялась, яку могли дати Люди! Опісля я крокувала старою бруківкою нашого міста, заклала в вуха навушники і через незосередженість музику не увімкнула. Буває, що бракує нам того, що ми вже отримали, не бачачи - втрачаємо! Я хотіла летіти, я хотіла розбити філіжанку, яка стояла на краю мого столика. І я її розбила. Вона вміщала, вона містка! Чорна кава, але ж солодка? Я вирішила замовити лимонний сік!після чого зрозуміла, що це світле, але кисле! Я вперше в житті хотіла виконувати свої хотіння. Я співала, я змішала, я літала, я кохала:

Тася

     Ми всі були у дитинстві,воно торкнулося кожного.Ми всі діти СОНЦЯ,ВІТРУ,БОГА,ГІР!!!Воно живе у мені і до сьогодні:=)
    Кожного вечора Я кладу аналог всім пройденим крокам,зовсім не звертаючи уваги на маленькі і не значні місця:Чому? НЕ ЗНАЮ!!!Без них не відчую гармонії,і все ж забуваю:Але одне знаю точно:місця-це лиш спосіб перебування в конкретній точці.Важливі ми в ньому,а також обставини:чому там,з ким там!!!
    Незвичайний,трохи шалений, і зовсім неправильний мій емоційний світ хоче неба.Гори...
    Вони невимушено заохочують, навчають, керують, закликають, надають тих омріяних знань: Все варте уваги відбувається в горах! Дотик долоні, поцілунок вітру, усмішка друга, шепіт трав: Це все робить людей мільйонерами. Мільйонерів-хворими. Хвороба-магія височини, воля емоцій.
    Самим цінним для кожного з нас є мить повернення в рідну оселю.Дуже важливо якщо на тебе чекають і тебе люблять. Відчувається твоя потрібність людям, собі, світу!!!!!!!!!!!!!=)Це саме рок-н-рольне з рок-н-рольних відчуттів.
    Дивіться на світ очима дитини і це він подарує Вам КАЗКУ.

Тася

     Любко - молодий львівський письменник, який прожив 22 або 23 роки За плечима якого 4 романи: "Культ", "Поклонімся ящірці", "Арке", "Намір". Цей молодий юнак збирає на презентаціях повні зали людей і не тільки молоді, його приходять послухати поважні дяді і тьоті. Не обійшлось і цього разу, "Химера" тріщала і була насичена людським диханням, стояв сивий дим цигарок. Особисто я до закінчення не висиділа. Подумала, що наступні 1-1,5 год проведу на сходинах. : Презентувати не було що! Тобто, нової книжки ще немає! Але за словами автора, слід очікувати її в кінці березня. Буде називатися "Троха пітьми", як відомо то це буде - психодрама! За словами Дереша, для ексклюзивного Франківська він привіз заготовку, яку не використовував у жодній із своїх виданих книжок. Це була "Притча про дроздофілів". Запам'яталася одна фразу, якою я і завершу розповідь про мистецький вечір в арт-кафе "Химера": "Біда не в тому що вони летять на світло, а в тому що світло холодне"

Тася