Розглядаючи минулорічні світлини юнацького табору у Сквирі, висловила щире захоплення: "Яка краса! От якби випала нагода у вас побувати!"

А мрії мають властивість збуватися: цьогорічне таборування виховників та впорядників Спілки Української Молоді відбувалося у мальовничій місцевості – у дубовому лісі на березі річки Раставиця. Залишивши розпечений асфальт і пилюку міста, ми приїхали до первісної краси. Краси незвичної настільки, що було важко повірити в її існування. Але це так, ми тут, і поруч з нами – колонади столітніх дубів, широкі зали-кімнати лісу, кришталь річки, що змінювала свої кольори та відтінки протягом дня і за якими ми мали можливість спостерігати, сипучі піски і жарке сонце літа.

Та ми насолоджувалися не тільки цілющим повітрям лісу, а й вбирали в себе інше – дух знань і дух СУМівської дружби. Вишкіл торкався багатьох тем. Це були гутірки з методики організації таборів, мандрівки, мистецьких заходів, спортивних та рольових ігор, обговорення літературних творів, проведення катехизації, історії України.

Ми дізнались багато нового з цікавих викладів друга Ігора Симчича, подруг Нелі Лавриненко та Оленки Рудик, подруги Звенислави Хмільовської, братів Петра Жука та Степана Суса, друзів Ігора Косика та Сашка Семирги. Почуте мали можливість реалізувати у мандрівці, яка справді здружила нас. Одні лиш назви манили чи не найбільше – панське урочище Чагар, озеро Бажань, Замкова гора. Вверх-вниз, з горбка у долину, серед високих п'янких трав звивається змійкою наша група. З одного боку річка, від якої очей не відірвеш, з другого – білий лан гречки. І пісні ... Не зупиняючись, аж до хрипцю у горлі.