Цьогорічне гасло – адаптація слів Василя Симоненка, які знаходяться в його поемі «Гей, нові Колумби й Магеллани» (15.10.1962). У цій поемі Симоненко закликає нас, порівнюючи нас з дослідниками Колумбом і Магелланом, здійснювати свої мрії – шукати й відкривати нові знання, пережиття, краще себе пізнавати як частку свого народу та глибше пізнавати Україну:

В океані рідного народу
Відкривай духовні острови

Симоненко наприкінці своєї поеми обіцяє:

Україно! Доки жити буду
Доти відкриватиму тебе.

В кінці він закликає нас мріяти і не бути байдужими:

Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужність на вогні.

Щороку ми обираємо нове гасло, що є нам закликом до дії, закликом до постанови, закликом до дальшого обміркування і в кінці до виконання. Гасла теж можуть подати напрям на наш виховний рік, або спрямовувати нашу працю над собою. Цього річне гасло «Доки живеш – мрій і шукай» можна по різному зрозуміти, залежно від освіти, праці над собою, або в контексті творчості – мріяти-творити… Це гасло також можна пов’язати із сумівськими засадами, викладеними в Правильнику Юнацтва. Людям треба мріяти, щоб жила надія, щоб ми мали до чого прагнути. Якщо ми не мріємо і не шукаємо свою дорогу в світі - немає поступу.

Гей, нові Колумби й Магеллани,
Напнемо вітрила наших мрій!
Кличуть нас у мандри океани,
Бухту спокою облизує прибій.
Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови!
Геть із мулу якорі іржаві –
Нидіє на якорі душа!...
Б’ються груди об вітри тужаві
Каравела в мандри вируша.
Жоден вітер сонця не остудить
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужність на вогні
А якщо відкрию вже відкрите,
Друзі! Ви підкажете мені...