Перебираючи фотографії котрі розкриваються перед Вами в світельній виставці, мої почуття небули заспокоєні бо не міг повірити як багато мої попередники, завершили продовж 60 років. Рівнож, не був певний як пропорціонально мій коротенький час активности в даній організації стосується до цих 60 років святкування. Щоб знайти відповідь на ці питання, в мої скромні опінії, треба розповісти виклад нещодавної історії нашого осередку, в котрій я був учасником. Отже, хоча деякі дані може Вам вже відомі, я попрошу вашої уваги, бо щиро вірю, що ми не можемо відмічувати сучасність якщо не віддамо пошану минулому.

Перш за все, закликаю вас разом зі мною, повернутися до самого початку, змальовуючи образ з "Чикаґівських Історичних Основних Моментів Осередку Миколи Павлушкова" як вперше написано другом Лукою Костелиною. Осередок ім. Миколи Павлушков був заснований 2-го жовтня, 1949 р., групою молодими українськими емігрантами котрі прибули до міста Чікаґо після 2-гої Світової Війни з Німецьких таборів обіженців. Ці еміґранти, члени Спілки Української Молоді, мали притаманну схильність на організоване життя, а особливо жадали надалі провадити свою працю в своєрідних організаціях до котрих належали перед приїздом до Америки. З цієї причини, було зовсім натурально для цих молодих українських еміґрантів відновити сумівську діяльність в новому Чикаґівському середовищі.

В день заснування осередку, члени вибрали назву "Осередок ім. Миколи Павлушков", в честь основоположника і першого голови підпільної Спілки Української Молоді в України. Так як в Україні, центральна ідеольогія нововідродженої еміґраційної СУМ, загальна концепція, котрою була самоосвічення. Особливо, самоосвічення СУМ і новоеміґраційного намагання було двояке. Перш за все, праця була виховання молоді, а друга, розвиток української культури і мистецтва. В нових середовищах, зберігання української культури прирівнювали до боротьби проти примусової русификації українців на рідних землях. Провадили вони цю боротьбу розвиваючи свою діяльність численними різноманітними мистецькими програмами.

Незабаром, після свого засновання, Осередок Павлушкова був господарем різних організованих мистецьких одиниць. Перша така група це був хор Спілки Української Молодої, створений в 1949 р. Незадовго, постали другі виконавчі групи включаючи театральну трупу, танцювальні ансамблі, декляматорська група, концертовна оркестра, та навідь симфонічна оркестра. Багатьох із цих груп виступали на нашому 50-ть літньому ювілеї. Варіянти, дішіьности цих різних мистецьких одиниць продовжуються по сьогодні. Деякі групи перестали існувати, але, натомість інші перебрали їхні місця.

Всі мистецькі групи котрі охоплюють мистецьку програму Осередку Павлушкова були нелише господарями своїх власних пописів, але також, брали участь в нечисленних подіях і святкувань влаштовані різними середовищами міста Чікаґо і поза містом. Всі групи також подорожували по різних містах Америки і Канади своїми концертами і п'єсами.

Котрі мистецькі групи жертвували свій час і наповнили останні 10 років своїми талантами? Ну, кожна дискусія цього роду безперечно завжди почнеться з хором. Під керівництвом Володимира Поповича, хор відновлено на час святочного концерту з нагоди 50-ліття в травні, 1999 р. Хор виявив себе великим успіхом і продовжує свої пописи на різних імпрезах. Чи то в церкві з духовною піснею чи веселим виступом на "Село Фест", хор завжди пописується відмінно. Святкуючи свій 10-літний ювілей, хор безперечно є суттєвою частиною української громади міста Чікаґо. З великим завдоволенням бачити склад членства котре охоплює ґенерацію за ґенерацією.

Друга мистецька група котра відновилася за останних дес'ять років це гумористична група "Спалений Театр". Українська громада міста Чікаґо, як також, північна Америка, довго були без гумористичної групи від коли розвинулася популярна група "Тяжко на Еміґрації", і коротко успішна група "Спалений Театр" дев'ядесятих роках. Теперішні члени "Спаленого Театру" зв'язалися в 2005 р. знова під керівництвом друга Олега Куляса. Їхні нещодавні пописи в "Виппані, Ню Джерзі", "Мініаполіс, Міннесота", "Гамільтон, Онтарійо", "Елленвіл, Нью Йорк" і "Вінніпег, Манітоба" заслужили дуже поширене визнання між українцями північної Америки, з рацією, що жодний учасник їхніх пописів неміг стримати сліз від постійного сміху спричинений виступом "Спаленого Театру".

Під проводом Володимира Поповича, вокальний ансамбль "Вінок" представляє наш Осередок гідно останної десятиріччя. Оригинально, ансамбль охоплював шість талановитих юначок. "Вінок" був великим успіхом на нашому 50-літньому святі, котрий відбувся в травні, 1999 р. Членкині продовжували свої виступи на різних імпрезах, включаючи імпрези в дому правителя штату Іліной і в Культурному Центрі міста Чікаґо. Хоча в даному часі "Вінок" не активним, гармонійний звук членкинь і різноманітний репертуар передає повагу другим одиницям, як "Червона Рута". Це доказ, що нитка т'яглости існує нав'язуючи минуле з сучасним, подібним до хору і "Спаленого Театру".

Танцювалний ансамбль, "Україна" також є одною із мистецьких одиниць які існують при нашому Осередку. Ансамбль "Україна" є найстаршою з діючих мистецьких одиниць осередку бо вже існує понад ЗО років та постійно зачаровує не тільки своїх рідних українських глядачів, але й показує красу українського танку для не української публіки.

В продовж своєї історії, "Україна" виступала в "Дізні Вуролд, "Тромп Таверс" в "Атлантик Ситі", "Лос Вейґач", "Філядельфії", "Торонті", "Віндзорі" і в "Детройті", як також, в містах "Індіани" і крізь штату "Ілліной", котре включало "Авдиторіюм Театр в Нейві Пір" в Чікаґо. В продовж останних дес'ять років, в доповненні численних імпрез в СУМі і громад поза СУМом, "Україна" виступала в "Navy Pier Winter Wonderfest" і в "Prarie District Neighborhood Alliance Festival", як також розважала і вражала світової слави співачку Руслану. В тому часі, наступні особи відогравали ролю директора: Евген Літвінов, Оля Дубик, Іван шалева і Катя Куляс.

Окрім мистецьких одиниць, однакова складова частина діяльности Осередку Павлушкова є спортова програма, знана в колі аматорського спорту як Спортовий Клюб Спілки Української Молоді "Крила". В продовж свого існування, Осередок Павлушкова був господарем різноманітної спортової діяльности, а саме: відбиванка, стук-пук, змаги вправности, ґольф, хокей, і, якщо можете повірити, кочення (болінґ). Одначе, передова спортова діяльність Осередку була, є і буде копаний м'яч. В продовж вже декілька десятиріччя, дружини Спортового Клюбу "Крила" брали участь в основній або першій дівізії змагання, як також, в вікових групах "понад ЗО років", "понад 40 років", молодшої категорії і юнацької категорії. В продовж років, дружини "Крила" нераз здобули чемпіонат де повернулися з набутою трофеєю, доказом осягу свідчить в осередковому будинку. В 2002 році, Спортовий Клюб "Крила" відсвяткував своє 50-ліття. Здається, що коли одна ґенерація є примушена здати своє взуття, або м'яч качення (болінґ бол), наступна вже на поготовці заступити.

Не щодавно, Спортовий Клюб "Крила" організований під Спілку Української Молоді міста Чікаґо, в поруч і з кооперацією спортового клюбу "Карпати" з Львова, відбули поїздку в Україну на конкуренцію декількох футбольних ігрів. Крім заплянованого змагання, поїздка відбулася як культурно- наукове досвідчення учасників. Задивляючись в зад, я певний, що ця поїздка безперечно залишиться для них цінними і значними споминами бо мали нагоду побачити те, що вчили їх виховники на сходинах. В доповнені, Осередок Павлушкова є власником і господарем своєї оселі і місце відпочинку котре начисляє 142 акрів землі. Закуплено в 1961 року оселя знаходиться в Барабу, Вісконсен, 180 миль на північно-західну сторону від міста Чікаґо. Оселя вже відбула 40-літний ювілей, а під дверима вже зближається 50-ліття {2011 року). В лиці неминучого розвитку оселі, включаючи доповнення нової бари, місце на відпочинку (патійо), ремонт "стодоли" в 2000-2001 роках, побудову і посвячення каплиці "Покрови Пречистої Богородиці" 2006 року, і нещодавне поновлення старих мотелів, оселя затримала свою засадничу функцію, а саме, місце перебування літніх юнацьких таборів для сумівської молоді західно-середної Америки. В нещодавних роках, одначе, на оселі відбувалися зимові ігри для сумівської молоді зацікавлена в лижанні, качання на санчатах і багато інших зимових ігрів. В продовж останних 24 років, оселя була господарем річного турніру копаного м'яча "Крила". Цей турнір, в котрому брали участь різні вікові групи змагунів клюбу "Крила", були надзвичайно успішними, і залишилися улюбленим для членів і не-членів однаково. Популярність турніру насвітлюе яка надзвичайно чудова наша оселя.

Сьогодні, Осередок Спілки Української Молоді ім. Миколи Павлушков е власником першокласного будинку котрий знаходиться при вулиці 2457 Вест Чікаґо Авеню. Закуплено в 1955 року, наш будинок став середовищем Осередку майже 55 років. В кожній хвилині, в центрі знаходимо поширену діяльність. Відбуваються тижневі юнацькі сходини, а рік річно відбуваються різні імпрези, як наприклад, "Ялинка" (Різдвяна програма) або "Свячене" в часі Великодних Свят, суспільні або релігійні збіговища, свята з нагоди якоїсь річниці або концерти. Поки не відкрито Культурного Центру в 1988 року, сумівська заля була найбільше приміщення свого роду в українській громаді міста Чікаґо.

Отже, яке значіння мають наші здобутки, осяги і праця для нашого 60-літнього ювілею? Це означає, що наша участь в мистецьких пописах або в спортових групах, загальна підтримка нашої організації і наша присутність сьогодні затверджує ризику котру основоположники нашого Осередку вз'яли на себе 60 років тому цього місяця, як також, свідчить успіхами котрих вз'яли вони на себе. Запитуємо себе, успіхи у чому? Успіхи в досягненні своєї мети в збудованні сильного фундаменту для продовження дальшого розвитку наступної ґенерації української молоді в Америці. Молодь котра готова, охоча і спроможна стати активним і інтегральним членом спадкового і домашнього середовища. Задивляюся довкола себе, я бачу лише промін сонця і синє небо котрі насолоджують нашу організацію і громаду, бо навідь у в жорстоких обставинах, ми завжди знаходимо спільну підтримку і зтаємо на ноги.

З цими словами і з моєю промовою котра доходе до кінця, я не почуваюся нездатним моїм завданням. Я почуваюся достатньо щасливим бо користав я з всього що було установлено в продовж минулих 60 років, подібно до багатьох із вас. Чи то співаючи в хорі, виступаючи в "Спаленому Театрі", пербуваючи на Оселі Барабу в літі або граючи копаного м'яча для клюбу "Крила", я став кращою людиною будучи членом Осередку. Я вдячний основоположникам нашого Осередку, бо без них я б ніколи не був тою людиною котрою я є сьогодні. І я уявляю собі, що у Вас те саме відчуття. Це відчуття є зв'язок котрий зв'язує нас з минулим. Кожний один з нас є частиною Спілки Української Молоді, а Спілка Української Молоді е частиною кожного із нас. Отже, хоча я маю 27 років життя і віддалений 60 років від заснування нашого Осередку, я одначе, почуваюся кваліфікованим бути доповідником і говорити про спадщину наших основоположників. Я почуваюся кваліфікованим бо стою перед вами, я один із Вас, я один із попередників, я Сумівець, я Ваш друг. І це, мої друзі і подруги, є суть сьогоднішнього свята. Гартуйсь!