Івано-Франківськ (Станиславів, Станіслав, Stanislau, Stanislapoliensis) - королівське вільне місто, що розкинулось у межиріччі двох Бистриць - Солотвинської і Надвірнянської у передгір'ї мальовничих Карпат, у самому серці Галичини неподалік древнього Галича - давньої столиці Королівства Галичини та Володимирії.
У 1662 році на місці с. Заболоття в межиріччі двох Бистриць виникає фортеця, збудована хоробрими лицарями за кошти власника цих земель графа Андрія Потоцького. Будівництво міцної фортеці у формі п'ятикутника з п'ятьма бастіонами на кутах здійснювалося під керівництвом французького інженера - фортифікатора Франсуа Корасінні з міста Авіньйону. Вона відіграла значну роль у захисті Галичини від турецько та татарських набігів.
Офіційно місто Станиславів веде своє літочислення від 7 травня 1662 року, коли цивільне поселення і фортеця отримали маґдебурзьке право, що дозволило трьом громадам (українсько - польській, єврейській та вірменській) створювати свої органи самоуправління, тобто засновувати самостійні управи, обирати війта, суд , раду.
Першими спорудами у місті стали церкви (греко - католицькі, вірменська та латинська, єврейська божниця), збудовані коштом власників міста.
В 1772 році Галичина переходить під Австрійську Корону, в Станиславові встановлюється австрійська влада і австрійські порядки. Місто стає окружним центром, а міський маґістрат підпорядковується владі окружного управління.
В 1827 р. відкрито перший громадський сквер (нині Вічевий майдан), названий Кратерівкою на честь ініціатора - старости міста Ф. Краттера.
Спорудження залізниці Львів - Чернівці (перший потяг прибув до міста у 1866 році), відкриття першої міської ощадкаси (1860 р.), заснування дирекції залізничної колії та організація значної кількості урядових установ стали причиною швидкого розвитку міського життя. Станиславів перетворюється на важливий господарський осередок. Тут виникають центри сільського господарства, деревообробної та нафтової промисловості, об'єднанні великою кількістю банківських закладів.
В 1894 р. відкрито першу телефонну станцію на 12 абонентів.
У 1918 році після листопадового збройного повстання у Львові влада в місті переходить до Української Національної Ради. В Галичині проголошено створення Західно - Української Народної Республіки (ЗУНР). З 1 січня по 15 травня 1919 року тимчасово Станиславів був її столицею.
Завдяки інтенсивному промисловому будівництву значно зріс економічний потенціал міста, а тим самим прискорилися урбаністичні процеси. Кількість населення міста різко зростає з 60 тис. в 1951 р. до 230 тис. в 1989 р. Споруджуються нові житлові райони, заклади соціально - культурного призначення. За цей час створено міське озеро площею 40 га (1955 р.), аеропорт (1962 р.), телетрансляційну вежу (1965 р.), нове приміщення драматичного театру (1980 р.), адміністративний будинок (1986 р.), центральний ринок (1988р.).
У 1962 році місто було нахабно перейменовано, хоч і на честь українського поета Івана Франка, і відтоді називається Івано-Франківськом.
Та насправді:
Щоб бути неповторним, східноєвропейському містові треба нагадувати якісь інші міста. Івано-Франківськ у цьому сенсі просто унікальний. Він нагадує безліч найкращих міст, а передовсім - старий Станіславів.
Головною ознакою є те, що всього по-трохи, але є все. Якесь фрагментарне місто. Місто змішаних деталей, натяків, асоціацій, спогадів, іграшкове місто, місто-колекція невикористаних поштівок.
Тут завжди було все - фортеці, редути, мури, ратуші, ринок, церкви, костели, вірмени, синагоги, кірхи, некрополі, в'язниці, пасажи, вілли, ріки, сади, гори, млини і стайні, заводи, хори, бруківки, брами, подвір'я, дерева, школи, водогони, пожежі, облоги, бароко, класицизм, сецесія, конструктивізм, диваки, історії, звички і звичаї. Еклектика.
Це місто завжди мало трохи вільного місця, щоб прийняти ще щось. Тут люблять вбудовувати, добудовувати, прибудовувати і перебудовувати. Тут люблять зустрічати мандрівників, переселенців, емігрантів, втікачів, поїзди, перший сніг і весну.
Це місто-міст і місто-ключ до моста. Воно створене для того, щоб з'єднувати щось із чимось - Карпати з Покуттям, Прикарпаття із Закарпаттям, Дністер із Прутом, Буковину з Галичиною, Бескиди з Чорногорою, Солотвинську Бистрицю з Надвірнянською...
Воно має приреченість завжди бути зразковим, про це тут завжди дбається. Це те, що раціональне. Незрозумілим є інше. Вже кілька століть у цьому місті зручно, приємно і гарно жити. Кілька годин, кілька днів, кілька років, ціле життя.
