Павло Грабовський

     В родині паламаря,11 вересня 1864 року на Харківщині, народився хлопчик. Сім'я жила дуже бідно. Життя стало ще важчим, коли помер батько. Хлопчикові тоді виповнилося вісім років, і він почав ходити до школи.

     Цим хлопчиком був майбутній український поет-Павло Грабовський. З раннього дитинства він любив слухати мамині колискові і бабусині казки. Коли Павло навчився, то почав користуватися сільською бібліотекою. Незважаючи що на те, що бібліотека була убога, він знаходив там казки та оповідання про святих, які приваблювали його.

     В 1879 році Павло Арсенович переходить вчитися до Харківської духовної семінарії.І хоч матеріальне становище юнака було скрутним, він все таки був одним з кращих учнів семінарії. А прикладом для нього був викладач літератури-педагог за покликанням, що добре знав свій предмет і вмів прищепити любов до літератури учням.

     Через три роки за участь у революційній діяльності його було арештовано і вислано з Харкова в село Пушкарне під нагляд поліції. Саме там, як свідчать документи, Грабовський почав писати свої ранні вірші. В Пушкарному він написав і вірш "Швачка". Адже за час свого недовгого, тридцятивосьмирічного, життя він достатньо знав життя цих трудівників, щоб реально змалювати узагальнену картину підневільної праці.

     Вірші для дітей він пише протягом усього життя. На думку П.Грабовського, той, хто пише й складає книжки для дітей, повинен мати "неабияку кебету письменницьку".

     Мріяв написати для дітей науково-популярні книжки, зокрема художні життєписи відомих письменників. Помер Павло Арсенович Грабовський у місту Тобольську.

     Недовгим було життя Павла Грабовського, трагічним. Ось рядки його сумної автобіографії:"Як подивлюся я на своє життя від початку, так не було в його нічогісінько майже світлого, крім важкої праці,злиднів,хвороб та пропадання серед жорстоких, запеклих людей, серед нелюдських та катівських громадських обставин. Горем та злиднями почалося моє життя, горем та злиднями й скінчиться. Але не треба мені світових заман та ласощів, аби тільки дали зпромогу працювати для рідного краю".