Під час табору юнацтво мало багато цікавих занять: плавання в просторому басейні, різноманітні спортивні ігри, спів українських народних пісень, гутірки,  малювання і майстрування. Пані в кухні нас дуже смачно годували, включно з варениками щоп'ятниці! У цій справі один таборовик навіть спробував побити рекорд друга Юрія з поїдання вареників. Однак, за відомостями головних арбітрів (кухарів), абсолютний рекорд оселі залишився незмінним - 56 вареників.

Хоча більшість таборового часу проходило на оселі, ми також влаштовували мандрівки. Юнацтво розважалося святковим фейєрверком з нагоди Дня незалежності 4-го липня у Вищій школі Барабу, космічним боулінгом на Thunderbird Lanes у Портеджі, а також веслуванням на каное на мальовничій річці Вісконсин. Щотижня ми мали танцювальну вечірку, яку вів наш власний ді-джей Міш (друг Михайло Коваль).

На оселі в Барабу ми таборували у військових наметах, які ставили і знімали самі таборовики. Як дівчата, так і хлопці навчилися всього, що потрібно знати про таборування - як рубати дерево, розкласти вогонь, викопати маленькі рівчаки навколо кожного шатра, щоб під час зливи його не заливало водою. Кожної ночі юнаки і юначки стояли на стійці біля вогника у своїх підтаборах. Юнаки намагалися спорудити пастку, щоб спіймати якусь звірину, що начебто бродить довкола. Натомість єдиною "звіриною", що зайшла до підтабору юнаків, була невелика групка спритних дівчат, які змусили хлопців повірити, що їх оточили єноти!

Щотижня таборовики будували ватри, при яких вони співали та представляли веселі сценки, звеселяючи один одного та наших гостей. Якось ми з другом Юрієм потішили всіх присутніх. Під час одного із скетчів (українське телевізійне шоу) діти змусили мене піднятися і співати пісню "Oscar Mayer", а друг Юрій представляв українську пісню в стилі реп.

І хоч молоді люди звичайно є шумними та неслухняними, наше юнацтво, коли це потрібно, було дуже конструктивним. Вже після закінчення табору мені довелося відвідати боулінг-клуб в товаристві кількох сумівців. В розмові з менеджером я згадав, що вже відвідував їх з українським табором. Тоді він сказав мені,  що сумівці були однією з найкращих груп, які відвідували його заклад. Вони на повну пару розважалися, в той сам час не роблячи шкоди клубові та не заважаючи іншим відвідувачам. На знак подяки він дав мені з товаришами знижку та стос безплатних купонів для гри!

Декотрі діти підходили до мене і говорили, що вони надзвичайно гарно провели час, а кілька батьків висловилися, що мають враження про цей табір як такий, що був дуже вдалим. За це команді належиться щира подяка. А цьогорічна команда працювала у такому складі: Володимир Попович ( комендант 1-го тижня / головний лісоруб / головний рятувальник на каное), Михайло Коваль (комендант 2-го тижня /диск-жокей), Марко Крутяк (бунчужний / провідний гітарист), Стефанія Кавка (обозна / творець чуда), Юрій Стрільчук (обозний / інструктор впоряду / організатор розваг), Андрея Зеліско (писар / піднімач духу), Данило Терлецький (виховник / філософ / творча сила) та Андрій Косовський (головний виховник / великий брат).

Після закінчення табору мені було важко приступити до роботи. Я постійно повертався у спогадах до наших чудових дітей, надзвичайної команди та прекрасних днів, які ми разом прожили. Можу сміливо заявити, що і таборовики, і виховники мали незабутні пережиття. Якщо ви ніколи не були в Барабу, запрошую вас таборувати з нами на прекрасній оселі з чудовими дітьми, найкращими виховниками, купою веселих занять та спогадів до кінця віку!

Соня Лаврецька, Таборовичка

Спочатку я не уявляла собі чим насправді є табір і що ми там будемо робити. Ми спали під шатрами на схилі  пагорба, щовечора ми розкладали вогник і дівчата вартували коло нього на стійці. Намети юнаків стояли трохи вище на пагорбі, тому ми мали бути пильними при ватрі, щоб вони не зробили рейду на нас.

Під час таборування ми мали мандрівки. Наприклад, 4-го липня, на День Незалежності, ми вирушили подивитися на гарний фейєрверк біля школи в Барабу. Було так весело!

Одного дня на річці Вісконсин ми каталися на каное. Загалом тоді ми пропливли п'ятнадцять миль, а в половині дороги зупинялися на березі, щоб зробити пікнік.

Інша мандрівка була на боулінг. Там було дуже гарно і нам надзвичайно сподобалося, бо менеджер включив темні світла і музику. Коли шофери приїхали за нами, ми думали, що вечір закінчено. Але тут нас чекала приємна несподіванка - вони ще взяли нас на морозиво до Dairy Queen! Я цього ніколи не забуду.

У таборі відбувалося багато цікавого. Щодня ми ходили купатися до басейну, а одного разу ми мали "регату" човнів, які ми самі змайстрували з картону. Було дуже цікаво побачити в басейні човни різноманітних конструкцій. Декотрі човни (так, як наш, наприклад) скоро потонули, але кораблик однієї дівчини залишався на поверхні понад півгодини! І хоча наш човен довго не плавав, він дістав друге місце як "найбільш творчий" проект.

Моєю улюбленою частиною таборової програми була ватра, яку ми будували щотижня. Біля неї збирався цілий табір, приходили також батьки і гості. Ми разом співали пісень, а кожне шатро готувало веселу точку. Декотрі скетчі були такими смішними!

Якщо ви прочитали цей допис, думаю, що ви серйозно подумаєте над тим, щоб наступного року приїхати на табір в Барабу. Насамкінець хочу подякувати подругам, що жили зі мною в одному шатрі, за те, що вони зробили для мене цей час таким особливим і незабутнім.

Гляньте фотографії з Барабу.