Незалежність України

     Протягом історії людства в різний час і на різних територіях виникали, розвивалися та занепадали імперії. Історія переконливо свідчить, що з життям монархічних, здебільшого великих держав відбувається за своєрідним шаблоном: утворення, розквіт і неминучий розпад.

     Союз також був імперією, можливо, дещо деформованою згідно зі світовими стандартами. Проте і він підпав під цей сталий для всіх шаблон:
               - утворення (30.12.1922 р.)
               - розквіт (1970-і роки)
               - розпад (19-21.08. - 26.12.1991 р.).

     На початку 1990-их стало зрозуміло, що розпад Союзу неминучий. Безпосереднім поштовхом до цього став путч 19 - 21 серпня 1991 року у Москві, який фактично був актом відчаю людей, котрі бачили, що надмогутня радянська держава втрачає свої позиції, і намагалися шляхом насильства і терору завадити цьому.

     Але їхні зусилля одержали зворотню реакцію - путч лише пришвидшив загибель Союзу.

     hпґр путчистам створив Борис Єльцин - лідер росіян, що був обраний Президентом Російської Федерації 12 червня 1991 року.

     Позиція Леоніда Кравчука, який був головою ВерховноЇ Ради України, у ці дні була дуже обережною. Командувач сухопутних військ України генерал Варенников попередив, що спротив путчистам призведе до введення воєнного стану та заміни керівництва у республіці. Очевидно, що Кравчук намагався зберегти свою владу при будь-якому повороті подій. Він заявив, що події у Москві не стосуються України, хоча його прізвище було у списку осіб, яких мали заарештувати після перемоги путчу. Лише 21 серпня 1991 року, коли поразка заколотників була невідворотною, він офіційно засудив військовий переворот.

     Натомість опозиція намагалась активно протидіяти путчу, закликаючи населення бути готовим до загального бойкоту і громадської непокори, вона домагалася скликання надзвичайної сесії парламенту.

     Сесія 24 серпня 1991 року проходила водночас з масовою демонстрацїєю поза стінами парламенту демонстранти на чолі з лідерами Народної Ради внесли до Верховної Ради національний прапор-символ розриву зі старим комуністичним режимом і побудови новоі національно-демократичноі держави.

     З доповіддю про політичну ситуацію виступив Леонід Кравчук. Співдоповіді зробили народні депутати Олександр Мороз - від більшості та Ігор Юхновський - від опозиції. Висловлювалася одна думка: про необхідність у життя рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. Ігор Юхновський від імені Народної Ради запропонував проголосити акт, в якому мав бути зафіксований новий державний статус України, а потім підтвердити цей акт на всенародному референдумі.

     У другій половині дня під тиском знизу та при розгубленості депутатів-комуністів украінський парламент 346 голосами проти одного проголосив Акт незалежності України.

     Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в Союзі 19 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української радянської соціалістичної республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Украінськоі держави - України.

     Референдум на підтвердження цього Акту незалежності Украіни відбувся 1 грудня 1991 року, одночасно з виборами Президента України, яким став Леонід Кравчук. Ідею самостійності в кінці 1991 року підтримали 90.3% учасників референдуму. А 26 грудня 1991 року Союз офіційно перестав існувати.