Наш Табір
Вишкільно-практичний табір "Темний бір" розпочався 7 липня 2001 року. Урочисте відкритя табору та прощання з батьками відбулося на старому таборі за участі голови Крайової Управи СУМ в Америці друга Юрія Наконечного та голови Таборової Комісії друга Андрія Бігуна. Комендант табору Мирон Солтис та його команда (бунчужний Роман Фонтана, обозний Роман Іваськів та обозна Оля Ціж) відразу взялися до роботи, щоб разом з таборовиками розбудувати свій табір.

Будова
З новим днем таборовики все більше і більше звикали до лісового життя. їх чекає цікава програма та нові випробування. Таборовики доклали багато зусиль щоб збудувати таборову браму, щоглу для прапора, стіл, умивальник, збірник на воду, стояки на лампи та багато інших необхідних речей.

Бонтіко Краг
Третій день нашого табору розпочався з мандрівки на Бонтіко Краг (Bonticou Crag). Цікавим було те, що самі таборовики вели команду по заданому маршруту. Вони мали лише карти та компаси і самі мали знаходити потрібні дороги, на кінці однієї з яких на всіх учасників мандрівки чекала несподіванка - височенна стіна з каменів. Було дуже цікаво дертися скелями вгору, пролазити між каменями, використовуючи руки, ноги та інші можливі точки опори. Ось, нарешті, наша вершина! З неї відкривається очам чудовий краєвид на сусідні околиці, гірські хребти і долини. Тут ми всі смакували своїм обідом. Bсі були задоволені та з незабутніми враженнями повернулися до табору.

Чорна маска...
У другій половині дня таборовики мали заняття з маскування. Після того, як друг Роман розповів основні правила маскування та як правильно замаскувати обличчя, всі серйозно взялися до роботи. З особливим натхненням це робили дівчата - вони охайно і дбайливо наносили фарбу на обличчя. Певна справа, вони мають в цьому ділі більший досвід, ніж хлопці. Глянь, які вони у нас чарівні! Ще трішки додати додати кольорів - і ми готові. А як то виглядає серед справжньої дикої природи? Нас майже не видно!!! Молодці, добре постарались.

Рятуй мене!
Наступного дня ми мали навчання на воді. Це було заняття з рятівництва. Дуже важко плавати в одязі, а деколи в житті може трапитися пригода, що ще й треба буде когось рятувати. Нашим таборовикам довелося спробувати плавати в камуфльованому одязі віськового зразка. Виявляється, що якщо стрибнути у воду одягненим, то під час стрибка повітря набирається в простір між тілом і одягом. Це повітря може деякий час тримати людину на воді. Існує ще один хитрий спосіб рятуватися військовими штанами. Щоб врятувати себе у воді, треба зняти штани, зав'язати обидві штанини, перекинути їх через голову, і, набравши повітря в штанки, скрутити їх зверху. Таким чином, наповнені повітрям штани перетворюються на подобу рятувального кола.

Запали мене!
Вогонь є дуже важливим в житті людини протягом останніх пару мільйонів років, відколи вона навчилася ним користуватися. Як і нашим пра-пра-предкам, вогонь дає нам світло і тепло в таборі. Кожен повинен знати і вміти правильно скласти і запалити ватру. Як запалити вогонь з папером і без нього, з сірниками і без сірників? В практичному таборі ми цього навчилися! При запалюванні також треба вчитися ще однієї мудрої справи, а саме, як не спалити все кругом. Вогонь крім їжі, світла й тепла може принести також і багато біди. Тому треба вміти правильно вибрати місце для ватри, облаштувати його, щоб не сталося пожежі й не пошкодити природи. Ще однією мудрішкою є вміння загасити багаття, щоб воно не розгорілося після твого відходу. Наші таборовики дуже постаралися і у всіх вийшли гарні вогники. Тепер кожен з нас вміє запалити вогонь. А ти - можеш?

Водоспад
Наступна мандрівка, довжиною в шість миль, відбулася на водоспад. Як і попереднього разу, завданням таборовиків було визначити маршрут і знайти оптимальний шлях до кінцевої мети. Подорож була досить цікавою. Вузька дорога вилася між саджанцями чорниць. А на водоспаді ми дістали нагороду - нам вдалося побачити веселку!

Служба Божа... підпільна!
У неділю, як і належить справжнім українцям, що вірять і служать двом найвищим ідеалам - Богові і Україні, ми мали в таборі Службу Божу. Отець Руслан Любезний завітав до нашого табору і відправив для нас Святу Літургію під відкритим небом. Треба сказати, що досі історія проведення практичних таборів не знала релігійних відправ безпосередньо в таборі, на березі річки. По закінченню Служби отець Руслан розповідав таборовикам про основні речі, які мають бути присутніми під час Служби Божої. На прощання таборовики подарували отцеві сорочку з емблемою табору.

Рибальство
Чудовий ранок. Виглянуло сонце. Ми знову збираємося в мандрівку. Куди?, - Цим разом до озера, ловити рибу! Як у казці, рибка ловилася велика й мала: на вудку і без неї - використовуючи звичайну рибальську нитку (виявляється, і так можна рибалити!). Мусимо похвалитися, що наші таємні сподівання успіху повністю виправдалися. Вже за годину кожен міг похвалитися своєю рибкою! Після лекції з куховарства ми спекли на обід свою здобич. Печена риба - просто смакота! Відтепер ми вже ніколи не боятимемося голоду, бо варто тільки знайти пристойну водойму - ловити і готувати рибу вже добре навчилися!

На озері Мінаваска
І знову мандрівка, Неповторна мандрівка на озеро Мінаваска! Цим разом погода не дуже сприяла нам в подорожі. На початку мандрівки випав дощ, та ми не здавалися і мужньо долали кілометри. Загалом ми пройшли близько шести миль від озера Мінаваска до озера Авастинґ і назад. Дорогою ми піднялися на скелю Касл Пойнт, але мряка не дала нічого побачити в околиці. Тут ми з'їли свій обід і вже бадьоріше рушили далі. Було холодно і мокро, дорога мала багато різних перешкод, та ми їх успішно подолали і щасливо повернулися до табору над річкою на нашій прекрасній оселі - змучені та задоволені.

Переправа через річку та спуск у гори
Цей день був присячений в'язанню вузлів та мотузкам. Нашим завданням було зробити переправу через річку. Таборовики знаменито справилися з цією роботою - ніхто не впав у воду, ніхто не намочився. Далі ми рушили до кар'єру, де спочатку приготували собі обід, а після цього знову взялися за вузли та шнури - цим разом для іншої справи. Ми спускалися з гори на шнурах. Схил виявився досить таки крутим, та наша попередня підготовка була солідною, тому, як і у випадку з переправою, прикрих несподіванок не було.