Футболісти із Чикаго провели в Богородчанах товариський матч

Приїхавши на Україну, вони і у футбол пограли, і свою історичну батьківщину пізнали...

Доля розкидала наших людей (маю на увазі українців) по цілому світу. В тому числі і богородчанців. Але, напевно, в жодному куточку планети немає стільки людей з Богородчанського району чи із самого селища, які колись жили чи живуть тепер у Чикаго. Це місто стало майже рідним для десятків родин, окремі з яких взагалі вважають його другою домівкою, тільки далеко за океаном. Богородчанців у Чикаго так багато, що недавно зібралися колишні однокласники однієї зі шкіл селища і організували там зустріч випускників. Тому Чикаго і Богородчани можна з повним правом назвати містами-побратимами. Отож і не дивно, що приїзд у наше містечко чиказької футбольної команди «Крила» стало вельми значущою подією.

Міжнародна зустріч такого штибу відбувалася у нас вперше. І тому практично ніхто не сумнівався, що спортивне свято збере на стадіоні велику кількість глядачів, не зважаючи на те, то проводилося воно у будній день. А перші вболівальники з'явилися на трибунах взагалі ще за кілька годин до приїзду команд - богородчанського «Газовика» і «Крил» із Чикаго.

Всі хлопці, які грають у команді «Крила», є членами Спілки Української Молоді Америки, яка, до речі, вже не вперше стає організатором спортивних зустрічей як у Сполучених Штатах, так і в Україні. Спілка є організацією на зразок українського «Пласту». А спонсором і організатором поїздки виступив відомий громадський діяч Америки Юліан Куляс.

Про цього чоловіка не можемо не сказати хоча би кілька слів. Тому що він належить до тих українців, які стали в Америці шанованими і знаними людьми. Втім, не тільки в Америці, але й далеко за межами цієї держави. А тому ми не могли не скористатися нагодою поспілкуватися з цією шанованою у цілому світі людиною. Й одразу ж зауважили: простий, абсолютно не гордиться своїми почестями, не виставляє напоказ свою дійсно значущу фігуру. Хоча він є Президентом і Виконавчим Директором першого Федерального Українського Конгресового комітету Америки, членом Американської комісії експертів з реформи торговельного права в Україні, правничим радником Генерального консульства України в м. Чикаго, президентом фундації «Спадщина». За видатний внесок у відродження Української держави, у справу становлення громадянського й правового суспільства в Україні та української національної еліти, за сприяння здобуттю Україною належного місця у світовому співтоваристві та вірність лицарським ідеалам його нагороджено орденом Святого Станіслава III ступеня із врученням Командорського Хреста. А Президент України Віктор Ющенко нагородив пана Юліана орденом «За заслуги» II ступеня.

Ось така вагома і відома у цілому світі людина завітала до нас у гості, очоливши делегацію в основному юних спортсменів. «Наші юнаки з команди «Крила» — це вже друге покоління народжених в Америці українців. Більшість із них ніколи не бачили України. Однак вони гордяться своїм українським походженням. А тому найпершою метою поїздки було бажання побачити свою історичну батьківщину, пізнати країну, звідки пішло їхнє коріння, переконатися, який це чудовий край (я про це знаю, бо неодноразово бував на Вкраїні), а також у товариській атмосфері помірятися силами зі своїми українськими ровесниками», — каже пан Юліан. І розповідає, що українська діаспора в Чикаго — найчисельніша у США, нараховує близько 125 тисяч осіб. А тому, на думку Юліана Куляса, молодь повинна продовжувати традиції і надбання своїх батьків, вести партнерські стосунки у всіх галузях.

Про спорт зараз мова особлива, адже Чикаго є серед претендентів на проведення Олімпіади 2016 року. «У Міжнародному олімпійському комітеті є два представники з України, тому важливо, аби вони віддали свої голоси на користь саме иашого міста, - говорить пан Юліан. - Спілкуючись із високопосадовцями у вашому Міністерстві молоді і спорту, я просив і проситиму їх про це. Врешті, якщо Чикаго стане столицею Олімпіади, то українські заробітчани матимуть там вдосталь роботи, адже треба буде споруджувати нові готелі, стадіони, кафе, магазини, дороги. Тому Україна хоч би з цієї точки зору - турботи про своїх співвітчизників - повинна проголосувати за Чикаго...»

Сам Юліан Куляс є прикладом того, як потрібно підтримувати імідж України у світі, пропагувати її історію та культуру, привчати до цього підростаюче покоління. Він є спонсором і організатором різноманітних акцій, програм, під його безпосередньою опікою знаходиться не лише футбольний клуб, а й хоровий і танцювальні колективи. А фундація «Спадщина» активно допомагає Острозькій академії, Києво-Могилянській академії, Українському Католицькому Університету.

Американська делегація у складі 35 чоловік приїхала в Україну на запрошення львівського футбольного клубу «Карпати». Практично для всіх хлопців-футболістів це перші відвідини України. «Крила» є аматорським колективом, тому йому було важко протистояти у матчах молодіжному складу «Карпат», у якому грають професіонали, і команді дорослих гравців у Яремчі. В обох матчах американські футболісти зазнали поразки. Зате товариська зустріч у Богородчанах принесла суперникам взаємне задоволення.

Тут американських гостей зустрічали хлібом-сіллю, піснею, теплі слова на їхню адресу звучали від голови райдержадміністрації Лілії Концур, а богородчанців сердечно привітав Юліан Куляс. Члени делегації із Чикаго отримали на згадку пам'ятні сувеніри. А перед початком гри, як годиться, звучали американський і український гімни, на флагштоку замайоріли прапори двох держав. Приємно вразило, що гості з-за океану, поклавши руку на серце, вголос гордо співали Гімн України.

Нам вдалося поспілкуватися з двома юними чиказькими футболістами. Данило Запаранюк вже вчетверте відвідує Богородчанщину: його завжди раде запрошує в гості родина Щерб'юків. Ярема Гулик на Україні вперше. Обидва хлопці, як і їхні батьки, народилися в Чикаго, прекрасно розмовляють українською, бо зростали і виховувалися в українському середовищі.

Данилові дідусь і бабуся родом з Івано-Франківщини. Данило з п'яти років грає у футбольній команді «Крила», що була створена при Спілці Української Молоді Америки. Крім футболу, він бере активну участь в житті української громади, танцює в ансамблі «Громовиця», успішно закінчив школу українознавства в Чикаго. Зараз навчається в Іллінойському університеті, цікавиться історією та економікою, планує стати вчителем. Любов до України приви-ла хлопцеві його мама.

Коріння Яреми - на Тернопільщині. Приїхавши на Україну вперше, він зізнається, що не очікував побачити такий мальовничий край, таку гарну природу, скуштувати таку смачну їжу. Хоча обидва мої співрозмовники добре знають українську кухню, бо вдома, у Чикаго, батьки часто готують національні страви, однак тут, кажуть вони, усе має особливий смак. А ще хлопці відверто поділилися тим, що таких гарних дівчат, як на Україні, вони не бачили ніде. То чом би не одружитися на українках і не переїхати жити сюди? Хлопці загадково усміхаються: всяке може бути. Але створювати сім'ю, кажуть, їм ще зарано. Спочатку треба здобути освіту, заробити грошей, щоб майбутня сім'я не відчувала матеріальних труднощів.

Спілкувались ми із юнаками до початку футбольного матчу. На гру вони були налаштовані більш ніж дружелюбно. А переможуть чи ні - хіба це так важливо? Важливим є те, що вони приїхали сюди, що познайомилися з нашими щирими і гостинними людьми, що повернуться додому з найкращими враженнями про батьківську землю, про Україну і українців. Бо й вони українці. По духу і по крові. Й імена у всіх також істинно українські: Микола, Маркіян, Павло, Стефан, Ярема, Михайло, Тарас...

А тепер про футбол. Після невеликої урочистої частини на поле вийшли футболісти команди «Крила» з Чикаго та юнацький склад «Газовика», який тренує Василь Воронич. Гра розпочалася з атак гостей. В середині першого тайму півзахисник Юрій Гірота відкрив рахунок. До перерви гравці обох команд мали по кілька зручних моментів, щоб забити м'яч у ворота суперника, натомість продовжували обмінюватися небезпечними атаками і до перерви рахунок не змінився. У другому таймі на поле вийшов дорослий склад «Газовика». Але це не зашкодило нападнику «Крил» Павлу Фафендику подвоїти рахунок. Господарі поля почали грати активніше і проведені три результативні атаки увінчалися для них успіхом. Один за одним голи забили Ігор Долотко, Олег Паславський, Андрій Канюк. Але це абсолютно не розчарувало американських гравців, вони намагалися хоч би зрівняти рахунок. І добилися цього: нападник з Чикаго Павло Фафендик забиває м'яч у ворота «Газовика». 3:3! Саме з таким дружнім рахунком матч і завершився.

Глядачі в цей день торжествували. Хтось радів за богородчанців, багато хто - за американських гостей. Вони не раз нагороджували їх оплесками за хорошу гру. Богородчанські вболівальники команди Чикаго принесли із собою американський прапор, плакат «СНІСАGО — ТНЕ ВЕSТ!» Навіть діти, зібравшись невеличкою групою позаду одних із воріт, дружно скандували: «Чикаго!»

Приємно, що саме така атмосфера панувала на стадіоні. Приємно, що на прощання хлопці з-за океану вигукнули: «Дякуємо, Богородчани!» І хто його зна: може, зустріч ця не остання?
Інга МАРТИШОК.

На фото: голова РДА Лілія Концур та Юліан Купяс переглядають книгу про Богородчани; американським гостям вручили хліб-сіль; Данило Запаранюк з Чикаго та президент футбольного клубу «Газовик» Ярослав Паранюк