Молодіжне паломництво до копії Туринської плащаниці, яка зараз зберігається в Архикатедральному соборі св. Юра у Львові, організували для молодіжних об'єднань Тернополя сумівці. Звичайно, захід було б важче організувати без сприяння Єпархії УГКЦ та відділу молоді міської ради. Однак ці славні структури йшли назустріч організаторам духовної молодіжної акції.

Члени ТМО СУМ, ТУСК "Обнова", ТОО МНК, представники благодійного фонду "Карітас" та прицерковних спільнот відвідали Львів, де й взяли участь у прощі Тернопільсько-Зборівської Єпархії УГКЦ до святині Католицької Церкви.

Участь у Архиєрейській Літургії, зустріч з плащаницею та відвідини крипти де покояться останки Провідників Української Греко-Католицької Церкви залишили велике враження у молодих прочан. Адже будучи членами Христової Церкви ми є співучасниками Його Воскресіння. А де, як не у Божому домі це можна найкраще зрозуміти та відчути?!

Мінська реліквія (а саме з Мінська привезено копію Туринської плащаниці) подарувала й нам маленьке диво - зовсім несподівано, випадково, серед сотень людей, ми зустрітись з сеньйором, засновником Кошляцького СУМу др.Нестором Зарічним, який приїхав зі Збаража, аби взяти участь у прощі. Радість від зустрічі примножилась ще й тим, що тут, у Львові, зустрілись всі покоління СУМівців Тернопільщини - сеньйори, дружинники, старше та молодше юнацтво. Очевидно, що наступність поколінь в Спілці не є порожнім звуком.

Від Собору святого Юра молоді паломники вирушили до церкви св. Йосафата. Тут зараз зберігаються мощі священномученика Миколая Чарнецького. Після спільної молитви до цього Чудотворця ми взяли курс на Тернопіль. Однак, традиції понад усе - і от, неподалік Золочева, прочани зупиняються аби відправити коротку панахиду на цвинтарі загиблих вояків І Української Дивізії Української Національної Армії (більше відомої, як дивізія "Галичина"). Отець Віталій Тарасенко провів молебень, а СУМівці розповіли про історію дивізії.

Участь у паломництві взяв і гість з Генуї дон Пауло, який, як парох місцевої генуезької парафії, неодноразово приймав у себе українську молодь, яка приїжджала до Італії. По завершенні нашої спільної поїздки отець Пауло сказав:
"Дорогі мої! Я мало розумію вашу мову, однак я люблю вашу культуру! Я ще не знаю ваших традицій, однак мені подобаються тутешні люди! Я зараз не в Італії однак почуття того, що я перебуваю серед рідних людей не покидають мене! Пам'ятаю, як кілька років тому, я відвідав Туринську плащаницю, яку було виставлено напоказ з нагоди Великого Ювілею. Тисячі паломників, мільйони свічок, мереживо голосів, та почуття загальної любові та надії, віри в Христа Воскреслого, переповнювали всіх і мене також. Я дякую вам за те, що ви знову, сьогодні, подарували мені ці відчуття!"