"Святині Тернопільщини" - саме так називається новий краєзнавчий проект започаткований тернопільськими сумівцями. Його метою, є познайомитись з історичною, культурною та духовною спадщиною регіону, дати нове життя призабутим святиням, традиціям та звичаям.

Загалом планується здійснити близько 10-ти рейдів, які б охоплювали кільканадцять місць, як загальнонаціонального так і містечкового значення.

Першою такою мандрівкою, яка відбулась 22 березня, були відвідини Чудотворної Ікони Богородиці в селі Буцнів, що неподалік Тернополя.

Колись сюди стікались натовпи люду, аби помолитись до святині. Першу церкву в Буцнемо, невеличкому містечку-старостві, було споруджено в 1598 році - про це сумівцям розповів парох греко-католицького храму с. Буцнів о. Ярослав Півтора. - Згодом, на місці дерев'яної парафіяльної церкви св. Петра і Павла, було споруджено римо-католицький костел, в якому зараз діє осідок православної громади села.

Передання свідчать, що саме в цій дерев'яній церкві і з'явився образ, який згодом прославився своїми чудесами.

За різними даними перші чуда біля ікони фіксувались ще в 1628 році, хоча офіційні хроніки згадують про появу ікони у 1751 році, коли місцевий посадник подарував її Буцнівському монастирю отців Василіан. Згодом образ було урочисто передано до новозбудованої церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, де він зберігається й донині.

Богородицю Буцнівську зображено на полотні за зразком Белзького, а тепер - Ченстоховського, оригіналу. Перша звістка про дива в Буцнево, пов'язана з тим, що образ почав плакати. Як розповів отець Ярослав, на лику Богородиці є три шрами, що може свідчити й про те, що образ був кровоточивим.

Багато зцілень відбулось під час молитов до Буцнівської Матері Божої, частину з них зафіксовано в монастирському літописі.

В 1733 та 1736 роках в Буцнів приїздять спеціальні комісії скликані митрополитом Атанасієм Шептицьким, які збирають відомості та свідчення про зцілення. За результатами роботи комісій, в 1937 році, владика Атанасій Шептицький проголошує образ Чудотворним і коронував його.

З того часу містечко стає своєрідним духовним центром, куди стікаються люди з усієї округи. Влаштовуються чисельні місії, прощі та відпусти. Однак з часом менше прочан приходило на відпусти - люди стікались до Почаєва та Зарваниці, які вже на той час були добре розвинутими духовними центрами з відповідною інфраструктурою. Також, мабуть, до тимчасового забуття призвело й те, що в 1751 році монастир оо. Василіан було переселено з Буцнева до Крехова, то ж образом опікувалась лише парафіяльна громада.

Зараз Богородиця Буцнівська скромно чекає на прочан сумно дивлячись зі святилища храму.

Ми, спільно з отцем-парохом, помолись за здоров'я прочан-сумівців та повернення колишньої слави цьому відпустовому місцю.

Далі дорога лежала до села Острів - багато років тому тут, на узліссі почало бити потужне джерело вода якого володіє цілющими властивостями. Попивши води та зустрівши друзів сумівці попрямували до Великої Березовиці, де на сільському цвинтарі спочиває Ігор Герета.