16-17 листопада 2002 року, в Києві проходив VI фестиваль нетрадиційної та альтернативної музики "Рок Екзистенція". Організатори доклали зусиль, щоб про фестиваль дізналися ті, заради кого він існує - любителі української рок-музики. Інформація про "Рок Екзистенцію" в інтернеті, інтерв'ю з організаторами фесту на телебаченні та радіо, плакати на київських парканах - все це посприяло тому, щоб в залі, під час виступів було досить людно. Та інакше і бути не могло, адже учасниками фестивалю були такі старі і добре відомі українській публіці гурти, як "Воплі Відоплясова", "Плач Єремії", "Мертвий Півень","Скрябін", "Вій", тобто ті, хто створював українську рок-культуру десятиліття тому ( "Кому Вниз" за неофіційними даними захворіли, тому їх і не було). "Мандри", "Тартак", "Гайдамаки", "Королівські Зайці", "Крихітка Цахес", "Щастя", "Гуцул Каліпсо", "Фаберже", "ДАТ", "Чорний вересень", "Джек О'Лентерн", "Перкалаба" - це трохи молодші, чи не такі популярні банди, але талановиті і дуже працьовиті, а тому про них ви ще обов'язково почуєте.
Оскільки виконавців, самі бачите, було досить багато, то виступали вони протягом двох днів. Суботнього вечора в палаці Київського Політехнічного Інституту(КПІ) справжнім відкриттям був гурт "Чорний вересень", що має українсько-грузинський склад. Про останнє ніхто б мабуть і не здогадався, коли б не ведучий, бо дівчата співали чудовою українською мовою.
Як завжди на висоті були "Мандри". Особливо запам'яталась нова пісня "волоцюг" - "Гілка", під неї навіть телеоператор з камерою не втримався і почав пританцьовувати.
"Джек О'Лентерн", хоча і не вперше виступає на "Рок Екзистенції" та для більшості в залі все таки був чимось незнаним. Це не завадило хлопцям по-справжньому запалити публіку - танцювали всі.
Невмирущий "Мертвий Півень", співав про те, що скоро "Літо буде", а потім, як не дивно, "Наша зима" разом з Віктором Морозовим і нарешті "Oh, my dear Ukraine!" - вже з цілим залом.
Незважаючи на величезну популярність "Скрябіна", не всі сприймали Кузьму і Со позитивно. І це не дивно, дивувало інше, як Кузьма не міг з тим ніяк змиритися. Це трохи затьмарило виступ "Скрябіна". Але треба також віддати належне хлопцям - тексти в них сильні і дуже актуальні.
"Плач Єремії" продовжував експлуатувати творчість Володимира Івасюка, заспівав кілька пісень, що увійдуть до нового альбому групи "Наш Івасюк".
Гарненька солістка "Крихітки Цахесу" здивувала всіх появою на сцені з крилами у пісні "Де ти знайдеш такого ангела, як я?"
Надзвичайно сильним був виступ "Гайдамаків". Не дивно, що тепер їх знають і радо вітають не тільки в Україні, але й в багатьох зарубіжних країнах. Сашко Ярмола і інші "гайдамаки" не шкодували себе на сцені. Прослуханий мною після фестивалю
альбом "Гайдамаків", сприймався зовсім по-іншому. Ще раз переконався, що не будь-яка музика, так само, як і книжка, чи ідея сприймається зразу і легко, на все є свій час.
Після завершення "Рок Екзистенції" організатори планують випустити компакт-диск, де будуть вміщені найкращі пісні фестивалю, найближчим часом Перший національний телеканал покаже відео-версію "Рок Екзистенції 2002", яка також буде доступна на відеокасетах.
Шкода було покидати в неділю палац культури КПІ, де фестиваль все ще тривав, тим більше не хотілося, бо свій виступ якраз почало "ВВ". Але знаючи, що потяг чекати не буде, довелося таки залишити "Рок Екзистенцію", на якій я побував уперше та мабуть не востаннє. Жодних негативних емоцій, а якраз навпаки - задоволення від зустрічі з улюбленими музикантами та старими друзями, з якими маємо подібні музичні смаки, а ще невідомо звідки виникла впевненість, що і сесію вдасться здати добре, хоча і замість підготовки до екзамену, довелося "гарувати" на фестивалі.
P.S. Було схоже, що не я один був у такому піднесеному настрої. Біжучи до станції метро і минаючи групу молоді, що розмовляла російською, я випадково почув: "Каму канцерт нє панравілса?" Не дочекавшись відповіді я зробив висновок, що всім сподобалося, а якщо такий концерт, де було 99% україномовних пісень ( одна пісня прозвучала грузинською мовою( "Чорний вересень"), це і є той 1%) сподобався людям, що в побуті спілкуються російською мовою...
Одним словом, я зробив висновок, що не все ще втрачено.
P.P.S. Інтуїція мене не підвела, іспит з Історії міжнародних відносин склав на оцінку "добре"!
Любомир Крупніцький