3-4 квітня на Тернопільщині стартував перший етап комплексної краєзнавчої акції “Наша спадщина” організованої Українським туристичним товариством "Рутенія" (м.Київ), Тернопільською молодіжною екологічною організацією “Зелений Простір” та Тернопільською міською організацією “Спілка Української Молоді в Україні” (справедливості ради слід відзначити, що і “Рутенія” і “Зелений простір” є сумівськими проектами і засновувались членми Тернопільського СУМу).

Метою цієї акції є збереження та популяризація історико-архітектурної спадщини регіонів Тернопільщини. Перший етап проекту проходив у смт.Микулинці. Майже 150 волонтерів, задіяних до участі в цьому етапі проекту, долучились до прибирання Микулинецького замку та прилеглих до нього територій. Загалом було зібрано і вивезено 2 вантажні машини сміття, посаджено алею молодих дерев та проведено просвітницькі зустрічі з мешканцями містечка, керівництвом селищної ради та району.

Як розповів комендант акції др.Сергій Підмогильний, Микулинці були обрані через те, що вони знаходяться неподалік Тернополя, є багатими на історичні та архітектурні пам’ятки і приваблюють до себе туристів. Саме це спонукало організаторів обрати це містечко для втілення першого етапу акції.

Разом з безпосередніми учасниками акції (молодь з Тернополя, Києва, Львова, Івано-Франківська) до толоки долучились і місцеві мешканці, діти та представники влади.

До речі такі акції не є чимось новим в діяльності організацій, які виступили ініціаторами проекту. Вже кілька років поспіль вони займаються природоохоронною, просвітницькою діяльністю, досліджують стан пам’яток історії, архітектури та культури Тернопільщини знайомлять широкі кола громадськості з цим надбанням Тернопільщини.

За словами др.Сергія, сьогодні на території Тернопільської області знаходиться 1/3 всіх замків та фортець, що є в Україні. Однак більшість з них перебуває в неприглядному стані і потребують збереження та уваги.

Організатори мають намір й надалі проводити заходи спрямовані на впорядкування тих об’єктів краю, які дістались нам у спадок від попередників, становлять «золотий запас» Тернопільшини та є окрасою нашого регіону. Загалом, планується, що в рамках проекту щомісяця проводитиметься подібна акція під час якої увагу волонтерів буде привернуто до тієї чи іншої пам’ятки, яка потребує догляду.

А незабаром заплановано пообіцяли провести прес-тур для журналістів місцевих ЗМІ під час якого медійники матимуть змогу ознайомитись з станом охорони визначних памяток та з невідомими широкому загалу, але вартими уваги рекреаційними об’єктами краю.

Після прибирання волонтери здійснили мандрівку в Струсів, Теребовлю, Зарваницю та Заздрість.

Наступним етапом проекту “Наша спадщина” буде прибирання рачки Стрипа в місці її впадання в Дністер (Бучацький р-н).

Довідка:

Микулинці - чудове затишне містечко на південі від Тернополя, багате своїми архітектурними пам’ятками: замок, костел, палац, старовинний цвинтар. Першу згадку про це давньоруське поселення, що називалося Микулин, знаходимо у "Повчанні" Володимира Мономаха (1096р.)

Заснували його ченці-монахи, спорудивши на березі Серету церкву Миколая, відповідно назвавши поселення. Відтак швидко воно опинилося в центрі важливих історичних подій. За припущеннями істориків, у княжі часи Микулин був наче прикріплений до Теребовлі - його населення повинно було утримувати дружину тамтешнього князя, одночасно поповнюючи її для справ ратних. У 1387-му селище опинилося під владою Польщі, почало зватися Микулинцями, одержало статус міста. А у 1555-му тодішня власниця міста Анна Йорданова збудувала в ньому могутній оборонний замок. У 1771-му, в результаті І поділу Польщі, Микулинці стали австрійськими. З 1810-го по 1815-й перебували під владою Росії. Потім - знову Австрія та Польща.

ЗАМОК

У 1550 р. власниця Микулинець Йорданова звеліла звести тут мурований замок для захисту від нападів татар, що грабували ці землі мало не щороку. Замок давав почуття відносної безпеки, населення села швидко зростало, розвивались ремесла - все це дало можливість Микулинцям у 1595 отримати статус міста з правом проводити 3 ярмарки в рік. В 16-17 ст. місто було у власності магнатів Конєцпольських та Зборовських. Замок витримував не одну осаду, на його мурах до цієї пори видно сліди розпеченої смоли, яка лилася на голови зайд. В 1672 році замок здався туркам лише після 15-денної облоги. Османи не дарували микулинчанам такої впертості та відваги - всіх чоловікив міста було вбито, жінок же та дітей забрано в ясир. У І пол 18 ст. Микулинці належать Сєнявським, потім - Любомирським. З ІІ половини того ж століття місто - власність найбагатшого магнатського роду Потоцьких. Збереглись дані про населення місті в 1773-1780х: було тоді 104 жителі передмість, 160 міщан, 11 халупників, 7 комірників, 3 мельники, 5 шляхтичів.

Вже в 18 ст. замок починає занепадати, втрачає своє оборонне значення, і 1815 австрійський барон Кнопка, купивши фортецю, організовує в ній суконну фабрику. Зараз замок начебто охороняється державою, але у ньому не зрозуміло чому живуть не дуже привітні люди з не дуже привітними собаками. А сусіди, певно, в пику їхній непривітності, скидають під замок смітття. Там його вели-и-и-икі купи. Замок помирає. Оті "феодали" його просто знищують. Забравшись всередину через провал у стіні, я оторопіла - там таке ж сміттєзвалище, як і зовні.

А якщо без емоцій - то замок квадратний у плані, з 2 кутовими вежами, з периметральною забудовою. Знайти його не важко – він на горбку, біля парку, що оточує бальнеологічну лікарню.

ПАЛАЦ

Палац - це, по суті, і є обласна бальнеологічна лікарня. (Адреса - принаймні раніше - Чапаєва,2). Знаходиться він у гарному, але досить захаращеному парку. Складаеться комплекс з власне палацу, двох флігелів, що збудовані перпендикулярно до повздовжної вісі палацу та з‘єднані з ним напівкруглими галереями та господарських будівель. Задум зробити з Микулинців престижний бальнеологічний курорт виник у барона Кнопки (що вже зробиш, таке вже неповажне у нього було прізвище) у 1815 р.

Тут були цілющі сірчані джерела. Під санаторій барон використав палац Людвіги з Мнішків Потоцької, збудований у 60-х рр. 18 ст., правда, трішки його перебудувавши. Задум був пречудовий - але не вигорів: аристократи Австро-Угорщини віддавали перевагу відомим європейським курортам, а їздити на лікування в подільську глухомань не хотіли.

КОСТЕЛ

Микулинецький костел, як на мене, - справжнє барокове диво. Будівля ця дуже своєрідна, мало схожа на інші сакральні споруди такого типу. (Пізніше знайшла майже ідентичний храм в Бучацькому районі, в с. Старі Петликівці). Спорудила костел за проектом архітектора А. Мошинського Людвіга Потоцька своїм коштом і фундувала храм ордену Вінцентинів. Будова храму тривала з 1761 по 1779 рр.

Довгий час костел занепадав, але зараз він повернений місцевій громаді, відреставрований. І костел, і замок, і палац знаходяться поруч, на горбі над Серетом.