Повернення до Свого

Політолог Тарас Кузьо належить до другого покоління українців Британії. Він є автором численних праць про Радянський Союз, Україну та проблеми міжнародної безпеки. Тарас Кузьо є ад'юнкт-професором Інституту європейських, російських та євразійських досліджень у Вашинґтонському університеті Джорджа Вашинґтона.
(Стаття зазнала незначного редагування – Тернопіль-СУМ-net).

Востаннє я був у таборі Спілки Української Молоді (CУM), коли був підлітком. Іншими словами, досить давно. Після того, як у 18 років я залишив домівку, щоб вчитися в Університеті Сассекса, я втратив зв’язок з СУМом і лише іноді влітку навідувався до Тарасівки, британського осередку СУМу неподалік Дербі.
Мабуть, востаннє я носив форму СУМу у 1979 році, коли українського дисидента Валентина Мороза випустили з радянського Гулагу, і його вітала українсько-британська громада. Я стояв в уніформі СУМу разом з іншими учасниками протесту перед посольством СРСР, де Мороз продовжував трощити своєю критикою радянський режим.
Тому я вирішив, що дні СУМу далеко позаду. Але, як виявилося, я помилявся. З ініціативи голови Торонтського СУМу Богдана Гогуса мене запросили дати три лекції з сучасної України для шістьох класів впродовж трьох вечорів (такі лекції давали щовечора різним СУМівцям).
Запрошення було до Вишкільного Табору членів СУМу віком від 14 до 17 років у таборі в горах Лаврентія в Квебеку, на відомому лижному курорті. Дмитро Донцов, ідеолог українського націоналізму, жив неподалік табору з 1949 до 1973 року і викладав українську літературу у франкомовному Університеті Монреаля.
Як європейці, ми почувалися більш як вдома у Квебеку, ніж в Онтаріо. Можливо, через старовинну європейську архітектуру гарного Монреаля і Квебек-сіті. (Торонто не має вцілілого старовинного історичного центру). Квебек відчувається європейським також через свій націоналізм.
Коли їдеш до Квебеку з Онтаріо, немає сумніву, що потрапляєш в іншу країну. Поліція провінції Онтаріо називає це «кордоном». Квебек має свій прапор і національні символи на в’їзді, тоді як в’їжджаєш в Онтаріо, ніяких національних ознак немає.
Квебек піклується про збереження своєї історії, тоді як Онтаріо, здається, хоче завдяки багатокультурності порвати зі своїм британським корінням.
У Британії, де я зростав, не було альтернативи СУМу. Існував «Пласт», який навіть мав табір у північному Уельсі. Але у них було мало членів і єдиною розвагою у місті для молоді був CУM.
Це був прямий наслідок домінування Союзу Українців у Британії (CУБ) над Об’єднанням Українців у Великій Британії. Найбільший наплив українських імміґрантів до Британії був з Дивізії «Галичина», яких британці утримували в Ріміні (Італія) до 1947. Більшість дивізійників вступили до СУБу, радше ніж до Об’єднання.
В Канаді і США ситуація була зовсім іншою. І СУМ, і «Пласт» - великі організації, які змагаються між собою. Єдине, що існує, це досить штучне класове розмежування між «Пластом» і СУМом, якого ніколи не було у Британії. Одного разу я запитав в одного історика з Торонто, звідки цей снобізм у повоєнної діаспори східного узбережжя? Він відповів, що це продукт польського впливу над галичанами, який повоєнна політична імміґрація транспортувала до Канади і США.
Щоб доїхати з Торонто до табору СУМ у Квебеку, треба 6 годин. Північно-американці вимірюють відстань годинами подорожі, радше, ніж милями, якими користуються в Британії. Розташування табору СУМу не розчарувало, оскільки воно у мальовничій місцевості Квебеку.
Табір дістав гранти від уряду Квебеку, факт, який мене здивував, тому що табору СУМу в Онтаріо відмовили у грантах. А я думав навпаки. Багато-культурний Онтаріо сказав «ні» українцям, тоді як націоналістичний, не-багатокультурний Квебек сказав «так». Фактор на користь націоналізму і як «мінус» багато-культурності. Влада Торонто, яка щоліта фінансує багато етнічних фестивалів, відмовила також виділити кошти для проведення українського фестивалю цього року.
Мене помістили над кухнею, де працювали жінки з Західної і Центральної України. Я давав лекцію з використанням «Power Point» і відео в обідній залі, а українські кухарі слухали, продовжуючи робити свої справи. Один з них – колишній розчарований член УНА-УНСО з Черкас – був особливо зацікавлений моїм аналізом, зазначивши, що я говорю без акценту.
Три теми, які я виклав, усі українською мовою, покривали Помаранчеву революцію і кризу Кучмагейт, вибори 2006 року, регіональну та зовнішню політику України. В останній вечір СУМівці поділилися на групи і повинні були розповісти, яку б політику вони обрали, якби були президентом України.
Підвищити статус української мови, зняти депутатську недоторканність, зробити кроки до вступу в ЄС і НАТО були популярним вибором. Деякі радикальні групи також підтримали ідею – можливо, з моєї подачі – жорсткішого ставлення до олігархів і Віктора Януковича.
З відгуків, які я одержав після мого від’їзду, я знаю, що молодим СУМівцям сподобалися мої лекції. Багато з них виявили інтерес до подій, які відбуваються в Україні, країні, яку мало хто з них будь-коли бачив. В один з вечорів після мого від’їзду у таборі показали фільм «Помаранчева революція» однієї вашингтонської студії, який я допомагав знімати. Це був перший показ такого роду в Канаді. Кухарі і інші відвідувачі приєдналися до молодих сумівців подивитися фільм, після якого скандували «Разом нас багато».
У більшості районів Квебеку, де бувають туристи, місцеві мешканці, звичайно, знають англійську. Однак мій колега Богдан Гогус захотів вразити мене своїм знанням французької. Тому за обідом він замовив пинту пива, але його не зрозуміли і подали пиво в кухлі з келихами. Зрозуміло, що досі існує лінгвістичний розподіл між Квебеком і англофонною Канадою.
Але не у таборі СУМу, де всі уроки ведуться українською. Звичайно, англійська також превалює, оскільки більшість молодих членів української діаспори використовують її як повсякденну мову спілкування. Це схоже на досить ліберальний компроміс.
Без сумніву, CУM справляє враження більш ліберальної організації, ніж та, яку я пам’ятаю по Британії. Нові імміґранти, які живуть у Вашинґтоні, сказали мені, що їм легше спілкуватися з СУMом, ніж «Пластом», тому що перший – більш розслаблений, і тому що СУМ не вказує на мовні помилки, які робили українські імміґранти.
Ще одного разу, коли я викладав перед не-університетськими студентами, була лекція у суботній українській школі у штаті Вашинґтон. Запрошення до табору СУМу було лише третім випадком, коли я виступав перед українцями в Канаді. (Одне було на прийомі ветеранів Дивізії «Галичина» і ще одне в Університеті Вінніпеґу). Звичайно, це набагато менше, ніж численні запрошення до американо-українських груп.
Запрошення до табору вишколу було неочікуваним, але водночас це був надихаючий досвід – працювати з підлітками і повернутися до мого коріння. Мій батько цього літа поїхав до Німеччини, а я до СУМу – це було літо, коли Кузьо повернулися до свого.

Тарас КУЗЬО

7 серпня 2007 р., Українська служба Бі-Бі-Сі
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/forum/story/2007/05/070505_kuzio_blog.shtml