Табір “Дух нашої давнини – ІІ” вдався! Про це можуть свідчити хоча б листи дітей, які брали участь в таборі до своїх виховників та членів команди. “Цей табір змінив моє життя!”, “Я по-новому почала дивитись на світ...”, “...змінився мій світогляд...” – писали учасники табору.

Чим же “Дух нашої давнини-ІІ” відрізнявся від решти сумівський таборів?!

Організований поблизу міста Борщів (Тернопільщина) міськими організаціями Спілки Української Молоді в Україні м.Калуша та м.Тернополя за підтримки Центру національного відродження імені Степана Бандери та за спонсорської допомоги компанії “KRAFT Care International”, міжосередковий табір “Дух нашої давнини – ІІ” складався з трьох структурних підрозділів – таборів “Мудрість”, “Шляхетність”, “Відвага”.

Комендантом загального табору був друг Володимир Климентій (м.Калуш), під орудою якого було близько 140 таборовиків з Тернополя, Шумська, Калуша, Івано-Франківська, Хмельницького, Києва, Бобринця, Львова та Харкова.

Вже згадувані табори, хоч і мали окремі програми, свій адміністративний устрій та тематику, все ж становили одне єдине ціле. Отже, знайомтесь:

Табір молодшого юнацтва “Шляхетність” імені Володимира Івасюка.

Комендантом-програмовою цього табору була подр. Іванка Прусак (м.Калуш), бунчужною – подр. Ірина Туз (м.Київ), писарем – подр. Алла Климентій (м.Калуш). Розпізнавальним знаком “шляхетних” таборовиків були футболки жовтої барви.

Цей табір об’єднував молодше юнацтво, яке працювало за виховно-відпочинковою програмою. Тут було купа цікавих гутірок, пісень, сміху, музики, танців, мистецьких робіт та дитячого гамору.

Справжньою окрасою оселі “Шляхетність” була світлиця, яку діти власноруч змайстрували з природніх матеріалів. Тин, пічка-п’єц, вишивані рушники, соняхи, мальовані глечики – все це сумівці за допомогою виховників, впорядників та інструкторів виготовили під час практичних занять та пообідової тиші.

Табір суспільників-культурників для старшого юнацтва “Мудрість” імені Василя Вишиваного.

Комендантом-програмовим цього табору був др.Святослав Липовецький (м.Київ), бунчужним – др.Андрій Синиця (м.Тернопіль), писар – др.Юрко Заруцький (м.Тернопіль). Розпізнавальним знаком “мудрих” таборовиків були футболки блакитного кольору з жовтим комірцем.

Цей табір старшого юнацтва СУМ працював за програмою виховно-вишкільного типу. Гутірки змінювались диспутами, заняттями з пропаганди, інтелектуальними та тереновими іграми, духовними реколекціями.

Таборовики мали можливість ближче познайомитись з життєвим шляхом славних синів і дочок України: Степана Бандери, Романа Шухевича, Катерини Зарицької, Михайла Сороки, Валерія Марченка, Софії Шептицької. На основі аналізу здобутої інформації юнаки вибудовували власні формули життя, програми-моделі зростання й становлення українця-патріота. Крім цього, учасники “Мудрості” проаналізували світоглядові закони старшого юнацтва та дружинників СУМ, “Обітницю”, “Слово” та “Приречення” членів Спілки Української Молоді, програмові засади нашої організації.

Запам’яталась і патріотично-історична теренова гра, під час якої таборовики на деякий час перетворились на бійців Української Повстанської Армії, вояків дивізії “Галичина”, українських січових стрільців, які боролись з різноманітними окупантами. Слід зазначити, що в підсумку гри українські військові формування здобули переконливу перемогу над ворогами, і не остання заслуга в цьому була українського народу (роль якого виконувала команда табору та виховники), який щедро наділяв національні збройні сили життям. Поки народ і військо єдині – вони нездоланні!

Табір ратників для старшого юнацтва та дружинників “Відвага” імені Івана Сірка.

Комендантом цього табору був др.Сергій Підмогильний (м.Київ). Не по роках мудрий, шляхетний та відважний він вправно керував ратниками: юнаками та дружинниками. Бунчужним був Шпитальний Ігор (м.Калуш), писарем табору Федорів Сергій(м.Калуш).

Розташована за 500-600 метрів від загального табору, “Відвага” притягувала до себе думки та погляди решти таборовиків, а особливо - таборовичок. Подивитись таки було на що – “відважні” мешкали в симпатичних і якісних наметах, екзотичну їжу (інколи) готували собі на вогнищі, більшість часу проводили займаючись шнуров’язанням, навісними переправами та “ходінням” на катамаранах. Періодично ратники організовували приватні нічні алярми та вимарші в терен. Їх червоні футболки можна було здалеку побачити і у лісі, і на парково-спортивній території “Мудрості” та “Шляхетності”.

Гасло-кричалка “Відвага”, вперед-вперед!!!”, яке було запатентовано за “мудрагелями”, переслідувало сумівців-ратників, де б ті не з’явились.

Коли мешканці “Відваги” вирушили на кількаденну мандрівку на катамаранах річкою Серет, то в загальному таборі можна було спостерігати картину, описану в народних і вже-народних піснях: “Зажурились галичанки...”, “Козак від’їжджає, дівчинонька плаче...”...

Розповідь про “Дух нашої давнини – ІІ” була б неповною, коли б ми не згадали найулюбленіший, четвертий, табір – “Котигорошко”. Тут були зібрані наймолодші таборовики-суменята: Дарина та Андрій Симчичі, Олеся та Святослав Юрченки, Богдан Климентій та Андрій Ільницький. Основним їх завданням було добре їсти, добре спати, співати та слухатись батьків і провід табору. Оранжеві футболки “котигорошків” можна було спостерігати всюди і завжди. Непосидючі і цікаві, вони здобули прихильність всього табору та його гостей.

Справжнім сумівським капеланом під час табору став декан УГКЦ м.Борщів, отець Богдан Боднар. Щоденно, по кілька разів він, навідувався, аби поцікавитись, чим живуть таборовики, провести гутірку з літургіки чи основ християнства, відслужити вечірню чи молебен. За благословення о.Богдана ратники спорудили польову капличку, присвячену Богородиці, яку отець-декан освятив.

Щонеділі колона таборовиків вирушала в храм м.Борщів, де о.Богдан відправляв Літургію за здоров’я сумівців, їх батьків та виховників.

Не забували про учасників табору й інші достойні люди. Голова Світової Управи Спілки Української Молоді др.Юрій Наконечний надіслав на адресу табору листа. В ньому, він зокрема зазначив:

“У сьогоднішньому світі часто верх беруть глупота, підлість і боягузтво. І виглядає нам, що саме вони мають всі права, владу, а чесна людина не може вижити. Та це тільки хвилева обмана, бо мудрість, шляхетність і відвага остаточно переможуть!”.

Привітав листом сумівців і Голова Проводу Організації Українських Націоналістів, багаторічний сумівець др.Андрій Гайдамаха.

Таборовиків на плідну роботу благословив Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Любомир Гузар, який надіслав щирі слова пастирського благословення через таборового духівника, отця-декана Богдана Боднара та власноручно підписав та передав таборовикам образ Спасителя.

Табір завершено. Розпочато підготовку до наступного табору. Організатори та учасники табору дякують "KRAFT Care International" за потужну фінансову підтримку заходу, а також головам місцевих осередків Спілки за допомогу в організації та проведенні табору.

Таборові світлини - 1
Таборові світлини - 2
"СІМ-СІМ" відкрився!