"Схід-Схід. Партнерство без кордонів"
«Схід-Схід. Партнерство без кордонів», місце проведення м. Крижова, Польща, тема тренінгу «Громадянське консультування в суспільствах в період трансформації»
Гартуйсь, СУМівська громадо. Розповім усім про прикольну мандрівку – навчання, яка трапилась мені трохи несподівано, але якби в житті було більше таких несподіванок, то воно було б значно краще та цікавіше!!!
Моя мандрівка офіційно почалася на день раніше, ніж в усіх решта – оскільки потяг курсує зі Львова, то за день «до того як» я примандрувала матрисою до міста Лева і протягом цілого вечора мандрувала вузькими львівськими вуличками і милувалась жовтим світлом ліхтарів та насолоджувалась морозивом…Потяг «Київ-Вроцлав» залишив по собі абсолютно незабутні враження: спершу пакування українських «човників» прямо перед митним контролем, потім – сидячі місця у польському вагоні, перше знайомство з мандрівниками і перше відкриття – серед них є СУМівці зі Львова (д. Андрій Бурий, д. Андрій Волинець, д. Остап Тимчій та п. Катерина Шмагло)! …Втомлені дорогою та сидінням протягом цілого дня ми прибули у Вроцлав, де нас зустріли, посадили в бусик і кудись повезли. Куди ми приїхали, я побачила лише наступного дня, бо в перший вечір була лиш вечеря та розселення. І хоч гаряча вода вночі – це факт дуже позитивний (особливо для львів’ян), навіть вона не змогла стримати усіх від пошвидшого лягання спати.
Перший офіційний день програми розпочався зі знайомства з Кшижовою. Це настільки просто і настільки гарно, що важко передати враження – це як велике зелене поле, по периметру заховане будинками з дуже світлими фасадами та гармонійно поєднаними між собою. А все просто – це маєток, і тут до недавнього часу жила поважна сім'я діячів. В такому місці важко вчитися, тим більше, що майже всі учасники вже розпрощалися зі студентською лавою. Але ми намагалися. Якщо перелічувати усе, чому нас навчали – вийде нецікавий перепис програми тренінгу, тому, якщо в кількох словах – то нас навчили розуміти термін «громадської безпорадності», розповіли про заснування Бюро громадянського консультування в ВБ та Польщі, показали яким має бути і яким не повинен бути консультант, розповіли про принципи діяльності та побудову спілкування з клієнтом ну і навчили документувати свою роботу. В рамках програми ми відвідали БГК у місті Валбжих, де познайомились з його керівником та консультантами. Нас зустріли дуже гостинно і я була трохи здивована ти фактом, що приміщення в центральній частині міста надано в користування Міською радою. Нехай воно не велике, але це свідчить про сприяння влади громадським організаціям. Також ми мали змогу подивитись на діяльність БГК у Вроцлаві. Це також приміщення у центральній частині міста, обладнане відповідно до потреб самого бюро, а саме – легкий доступ до нього людей, з обмеженими фізичними можливостями (перший поверх, відсутність східців, широкі дверні проходи). Організатори проекту дуже правильно підійшли до програми його проведення – враховуючи незвичайну красу міста Вроцлав – виділили нам трохи часу на прогулянку нічним містом, на смакування польського пива (з солодким сиропом і ще купою всяких всячин) та легке «провідування» місцевих магазинів.
Дорога назад тривала так само довго як і вперед ;-), бо потяг той самий, але навпаки. Цього разу в ми їхали в спальних вагонах польської залізниці. Для тих, хто не знає – це купейні вагони, але в одному купе розміщено 3 полиці одна над другою, столик/умивальник, місце для речей та відкидне крісло. За «щасливим» збігом обставин, мені дісталась третя полиця і я в приступі легкої паніки намагалась не дивитись вгору і не уявляти собі процесу вибирання нагору. Але для тих цілей там була…висувна драбинка. Якось перемігши свою паніку, розібралась з тим всім і їхала з «нашими» дівчатками до Перемишля, а потім мала пересісти у своє купе. Але до того часу, я кілька раз спробувала вбратись на той третій поверх, і зрозуміла, що не так все страшно збоку, як знизу.
Додому я потрапила пів на третю ночі за нашим часом, з мандрівниками СУМівцями і не СУМівцями попрощалася на львівському вокзалі двома годинами раніше.
Як підведення підсумків, хочу подякувати усім, хто брав участь у мандрівці і, особливо, д. Андрію Бурому та д. Остапу Тимчію за такий чудовий проект, який би не реалізувався без їхньої участі та д. Андрію Мартишко, за те що запропонував мені взяти в ньому участь.
Гартуйсь!
Леся Голик |
