Походження образу Чудотворної Сокальської Богородиці пов'язане з легендою. Найдавніші відомості, вписані в 1612 р. до "Хроніки" Монастиря, походили з українського рукопису, перекладеного на польську мову.

На іконі було зображено Матір Божу з дитиною, стиль ніс в собі риси українського малярства.

Жив у давні часи литовець Венжик. Користувався доброю славою. Ласкою Божою до святого хрещення покликаний, отримав ім'я Яків на честь Св. Апостола Якова. Мав великий талант малярський. Втратив зір...

В той час славилась великим чудом ікона Божої Матері з Ченстохова, яка до того знаходилась у Белзькому замку, щоб вберегти від татар, а до Ченстохова була привезена князем Владиславом Опольським...

Яків Венжик пішки добирається до Ченстохова і перед Чудотворною Іконою випрошує у Матері Божої великої ласки. Йому повертається зір. Він зобов'язується відтворити Образ Богородиці і подарувати церкві. Але він повністю забув Ченстоховський Образ. Стурбовоний невдачею, він знову іде до Ясної Гори. І вдруге не може відтворити Чудотворну Ікону. Втрете йде до Ченстохова. Художник благає найсвятішу Матір допомогти йому. Заспокоєний великою вірою в Божу милість, він повертається додому. Але - о чудо! На тій дошці, на якій він збирався малювати ікону, він бачить Образ Богоматері, що сяяв надзвичайною ясністю і красою. Ікона була зовсім закінчена, подібна до Ченстоховської! Охоплений страхом, з побожністю падає на коліна і чує голос з неба: "Якове, побожне бажання і стремління твоє з почестями відтворити Образ Матері Моєї так Мені сподобались, що її Образ, який ти так дуже прагнув відтворити рукою твоєю, Я рукою ангельською на радість твою і вірних слуг моїх відтворив". Після цього Яків Венжик з великою побожністю цю ікону, намальовану ангельською рукою, заніс у місто Сокаль, віддав у церкву, і сам залишився при цій церкві, де з великою побожністю провів решту своїх літ. Це сталось у 1392р.

Але в 1519 році татари дощента спалили Сокаль, згоріла і церква, в якій знаходилась Ікона Божої Матері Потішення. Проте ікона не згоріла, її дістали з попелу і відразу ж помістили у невеликій дерев'яній капличці, до якої знову приходили сотні хворих людей, які Божою ласкою діставали зцілення перед іконою.

Слава про ікону сягала найвіддаленіших куточків країни. Проте вірним, які прибували до ікони, важко було доступити до каплички, бо стояла вона в заболоченій місцевості. Тому в серпні 1598 році Єпископ Холмський Станіслав Гомолінський звертається до ордену Бернардинів, щоб вони взяли під свою опіку земельну ділянку, на якій стояла колись збудована капличка. В жовтні 1599 року перші бернардини осіли тут на постійно. 2 липня 1604 року Єпископ Холмський Єжи Замойськии посвятив перший камінь під будову нового костелу. В цьому році в крипті під капличкою було похоронено засновника монастиря Станіслава Гомолінського.

Костел будувався кільканадцять років. Опікунами побудови костелу стояли король Польщі Зигмунд III, канцлер Ян Замойський. Костел було посвячено 14 червня 1619 року як Храм Матері Божої Умиління. Ікону Сокальської Богоматері помістили в прикрашеному алтарі зліва. Храмове свято 8 (21) вересня збирало велику кількість віруючих. Служба Божа велась як польською так українською мовами. В 1680 році о. Ян Капістран Юркевич прирівняв Сокальський кляштор до Лорето в Італії, Монсарето в Іспанії і Ченстохова в Польщі.

8 вересня 1724 року відбулась коронація Сокальської Чудотворної Ікони. Коронацію проводили архієпископ Львівський Ян Скарбек, Єпископ Холмський Ян Шанявський і Єпископ Йосиф Левицький.

Трагічною подією в історії кляштора була пожежа 25 травня 1843 року. 8 вересня 1848 р. було посвячено новий образ Божої Матері Сокальської, намальований на зразок старого львівським художником Машковським. Із зміною кордонів в жовтні 1951 року останні монахи покидають монастир і перебираються до Лежайська, а багату бібліотеку і архіви перевозять до Кракова.

Іконою зцілено багато людей з Польщі і Галичини. Серед них мати графа Яна Острозького, одного з засновників монастиря оо. Бернардинів, євангелиста за віросповіданням. Єпископ Холмський, Ієронім Язловецькнй, староста Сокальський... У Ватикані є свідчення очевидців про чудесні оздоровлення смертельно хворих людей. Матір Божа Сокальська допомагала всім, хто просив... Навіть татари у 1655 році відмовились від штурму...

В одному з гімнів на честь Сокальської Божої Матері написано:

Мали Тебе в церкві руських обрядів священики,
Колись Ти чуда чинила, як ласкава Пані.
Спалив церкву татарин і не пошкодив дуже,
Бо Твій образ був цілий в жаркому попелі.

"... Коли від своїх людей, випущених з кляштору, Богдан Хмельницький нічого не міг дізнатися, він дуже просить, щоб його і його вірного слугу Василя Прокевича впустити в кляштор, йому дозволили увійти. Коли Богдан Хмельницький побачив невеличкий загін, почав у думці складати злий план. Йому відкрили Чудесну Ікону, і коли це було виконано, то його осяяло таке сяйво, що він осліп. Тоді па нього напав великий страх, і коли відчув, що став незрячим, почав бити себе в груди, шкодуючи за свої грішні думки. І той, хто увійшов до костелу з гордістю - плазує по землі! Той, хто має стотисячне військо - став нічим! Той, хто грозив знищенням, - просить молитви, щоб прозріти!
З ласки Божої Матері Богдан Хмельницькій прозрів, і бачив як і раніше."
о.Маурицій Жечнік
зак. о.о.Бернардинів
фрагменти з книги "Коротка історія
Чудотворної Ікони Матері Божої
Сокальської" виданої кляштором
оо. Бернардинів в Сокалі у 1928 році.

"... Дорогі Брати і Сестри!
Через чотири віки повернувсь образ Сокальської Божої Матері до нашої Церкви, та чи повернулись ми в серцях і душах до Неї?
Вона бо камінь нашої віри, острів надії, та полум'я любови до Бога, до рідного краю, до нашого Надбужанського краю! Тож припадім до Неї! До нашої Заступниці!" (фрагмент листа - звернення п. Стефанії Демчук).
Християнське мистецтво усіх століть з любов'ю й пошаною зображає Пресвяту Богородицю, на її честь співають гімни, пісні, оди, хорали, в яких прославляють її покору та смиренність.
У церковних відправах незліченним відлунням повторюється пісня прослави Божої величі, що її показала Пресвята Богородиця, коли носила у своєму лоні Ісуса Христа.

"... Мати Ісуса, прославлена вже тілом і душею в небі, є зразком і початком вдосконалення церкви в майбутньому житті, так і на цій землі, доки не прийде день Господній, Вона освічує шлях Божого народу, як знамено впевненої надії та розради"...
( II Ват. Собор, Світло народів )

Підготувала Оксана Дзяман