CYMnet Logo CYMnet Banner
News/Home
About CYM
Archives
Help
Other CYM Sites
For Sumivtsi Only
УкрЛінки >>          | Новини | Про СУМ в Україні | КВР | Архів |  
Сквира - Лінки >> | Новини | Про осередок | Архів |
Мандрівний табір "Росич"
   Вони не лише вдивлялись в горизонт, але і мріяли пройти вздовж Сквирки від міста і до самісінького впадіння її в Рось. Мріяти не заборониш.Українці загалом багаті на ідеї - мрії, та безталанні на їх впровадження. Тільки не ці хлопці, що називаються сумівцями.       Вони ще зовсім юні, але вже тепер гартують волю і характер і прагнуть жити так, щоб діло і слово не розходились різними дорогами.
Мандрівний табір "Росич"
   Яке ж спекотне літо, і треба, щоб час виходу в подорож співпав із циклоном, який надумав розряджатись саме в ці дні. Зевс, та . що там, Ілля-громовержець відчувався майже фізично. Вся небесна водяна управа проіржавіла і на Землю неслось води, мов із відра.
   Ви хочете труднощів, будь ласка. Місити ногами багнюку, задоволення невелике; іти в мокрих штанях, напевно, полюбляють одиниці; а заглянути за горизонт, то доля вибраних. І це був їх час.
   Наймолодший і найвитриваліший із гурту – Владик., приніс додому найсвітліші спогади.” В посадках скільки яблук, груш, а от глід і терен лише входять в стиглість”.
   Найважче довелось Андрієві. Він мав зберігати сірники  сухими та підтримувати вогонь для кухні  в дощ .
   Загалом життя в мандрівці обертається навколо ватри.

- Ігоре, ти найкращий з кухарів всіх часів і народів, а вдома часто готуєш?
- Ніколи не варив,-  каже той
- Так у тебе талантище проріс майже на очах

   Ігор , володар пророслого таланту підозріло окидує поглядом приятеля. Ні, все в порядку, без іронії і жарту.
Мандрівний табір "Росич"
   Сквирка вужем зміїться між ставками. Захоплена верболозами, очеретами, сусаками, стрілочниками, купинами і всякою незбагненною болотистою зеленню. І лише в самому гирлі, між глибами каміння, прорізаючи граніти зливає води із славнозвісною Россю.   
   Якою ж силою, могутністю, нездоланою енергією ти володіла, якщо змогла розітнути товстелезний гранітний кряж і вирізати такі широченні ворота? Сквирко, куди поділась минула слава, де ті чисельні джерела чистої цілющої води?
Господарського, Сергія  турбували цілком меркантильні розмисли: як із тушонки, згущонки, кави, чаю, сухариків, бульби, спецій і ще бог зна чого створити достойну „поляну” для землепроходців.
   Добрі дні, при яких десяток юнаків сумівців виколисував мрію подорожі, перетворились непомітно в минуле. В персональну історію кожного і дивним чином і спільну історію загартованого юнацтва.

  Антон. Т.1
    ***
   В Сквирі є куток, який називають Павлинками. Нікому немає справи до того, що „справжні” Павлинки ще донедавна вбирали в себе вулицю Фрунзе. Такі новобудови, як Чорнобильський „посьолок” по щорсівських полях з”явились зовсім недавно.
Від легендарних павлинків і до вулиці пустоварівської сьогодні іде добра асфальтована дорога. А, впродовж віків тут був польовий путівець, яким можна добратись до міста, до „центру”, короче в Сквиру.
Мандрівний табір "Росич"
   Ходили цією дорогою наші діди- прадіди, нащадки і спадкоємці легендарного павла- павленка.
   З Павлинок у 41 році всі чоловіки і хлопці пішли у безвість. І ще довго по війні жінки виходили гуртом на дорогу в чорних хустинах ( бо жоден двір не обминула чорна звістка). І виглядали...
   І, бувало, скрикне котрась „ Іде”. І всі захвилюються, бо кожна в тій постаті побачить чоловіка, брата, сина. Всяк свого. І стоять , і мовчать, і хвилюються, і сльози ковтають, бо не сила дочекатись. Ніяковів пішехонець, що випадково брів дорогою в такий час, не знав, що казати, такі вже стражденні і вимучені погляди його пропікали.
   А ще був час гомінкий і шумливий. Будували селище, чи ”посьолок” для переселенців. Були тут бригади із Полтавщини, Таращі, і близькі сусіди із Володарки та Тетіїва. Забуяли вишні доглянуті тими, для кого цей клаптик землі став новою малою батьківщиною.
   Із хлопцями сумівцями відправляємось в мандрівку вздовж Сквирки, до самого гирла, до впадіння в Рось. „ Відштовхнулись від павлинків, - каже Андрій,- і йдемо в світ. Минули села  Камяну Греблю, Пустоварівку.

- По чім паї у Вас, дядьку, кажуть господар у вас добрий, - гукає Владик до старого, зморщеного, як столітній гриб, чоловіка
- Як у всіх, по стопятдесят гривень за гектар, виходить,- ділиться уже некомерційною таємницею той
- Не грам, а гривень, - всміхається і уточнює його сусід.

    Ідемо. Уявіть собі, хто чув лише про Нью Сквиру, що біля Нью Йорку, закладену емігрантами євреями, поряд з нами, близесенько, всього в денному переході, біля самісінької Росі принишкла чепурненька Мала Сквирка.  На пагорбі в центрі селища археологи віднайшли древнє словянське городище.
   „Ти хто? Мати городів і селищ Сквирських чи молодша сестра нашої рідненької Сквири? Добридень тобі, землице рідна, напоєна росами і дощами, туманами і сльозами...”

- Тьотю, а як ви називаєтесь, бо ми сквиряни?
- Ми теж сквиряни
- То виходить ми не просто земляки, а близнята, от не думав, що маю таку рідню
- А як там у вас цей, наймолодший мер править?
- Він уже у Верховній Раді, а править, як Ви кажете теж молодий
- А про мене, хоч би хто, аби людина путяща
- Путяща, тьотю, не сумнівайтеся..

   Тітка- близнючка всміхається.
   В одну мить Сквира в моїй уяві вибігла за свої межі і простяглась аж сюди, до Росі-словянки.
Мандрівний табір "Росич"
Ідемо топтаною стежиною і ніби губимося в часі. І відчувається мені, ніби хлопці з далекого 41 ще ганяють у квача в березі між вербами; а біляві дівчатка з полісся співають своїх  подолянок серед лісів-пралісів.
Мандрівний табір "Росич"
   На серці  ніжно і сонячно. Купаються в пилюці горобці, дорога губиться в бурянах
„Їхав козак на війноньку,
казав прощай дівчиноньку...”
   Цьвікнула мобілка.”Що? Вертаємо додому. Мамо, все нормально. Скоро будемо в Сквирі...”
   А, чи ми з неї виходили коли небуть?! 

Антон Т.2

Новини | Про СУМ | Архів | Довідник | СУМівські Cайти |
Електронна Пошта | Сторінка Виховників | Крилаті |
Легальне | Приватна інформація | Пишіть нам

Всі сторінки © 2006 Сквирська районна організація СУМ в Україні