- Нащо нам та страшна трагедія, той жах геноциду? Самим лякатись і інших лякати «люди їли один одного» - ото є чим поділитись… (скептик отруєний демократичними випарами)
- Невідворотність смерті, дуже істотна річ, особливо для дорослих, ці уже усвідомлюють її реальність. Проте неприродна смерть учинена людьми по відношенню один до одного – це подих апокаліптичного звіра. І це має допомогти нам зробити рішучий крок у власному виборі Ми діти Божі чи сліпці на путівцях історії…? (Анатолій Гальчинський вих. рою «Орли»)
- Це був урок історії, але чи ми добрі учні, чи лінивці, здатні спати цілими поколіннями, а власну долю кинути на випадковість. ( Галина Мороз вих. рою «Водограй»)
- Це ще і почуття єдиної родини. Не лише великі переміни, але і скорботи здатні пробудити почуття співчуття, сопричастя… Ми діти свого народу, а отже історія його минулого і теперішнього є наша і пишеться кожним із нас (Ірина Насанчук вих.рою «Гарт»)
