Багато хто говорить, що в назві закодовано долю. І справді, візьміть Чорнобиль. Це „чорна биль” або  „чорна правда”. В Біблії в пророцтві було написано, що квітка полинь сколихне світ і страждатимуть мільйони.
     Моя  Сквира. Що закодовано в цій назві? Люди пояснюють її по – різному. Одні говорять, що Сквира – це місто „сквєрни”, а відтак  - місто Содома і Гомори; інші, що назва походить від слова ”сквер”, тобто парк, в якому досягнута гармонія людини і природи.
     Може статись, що назва визначає раз і назавжди  долю. Чи людина сама причетна до появи назви? А отже і сама обирає власну   долю?
     Погляньмо на апокаліптичний Чорнобиль. Вибухова, критична маса цієї „вселенської „біди формувалася геніальними вченими, які зуміли підкорити атом. Вони були жрецями людського духу, гордого своєю величною перемогою над природою. Проте в цьому духові була зневага до матінки природи і легковажне відношення до власного життя. Це страшне протиріччя визначило долю, під знаком „полинь”.
     А що ж моя рідна Сквира? Сьогодні її критична маса формується на картопляних городах, де урожай радує, а ціни одна гривня за кілограм викликають досаду; на базарі, де „дорого”, „дешево”,  „в Одесі” , „в Хмельницькому”; на дорогах з вічними ямами, в яких під час дощу кипить і булькає вода; на канікулах, в галасі дітей, які купаються в річках і озерах. В безкінечному виборчому марафоні, де вибір між нашим „ наймолодшим мером України” і цілим світом.
     Чи може людина змінити себе, щоб змінити долю? Сама, по власному гордому бажанню. Не може! Через те, що  слабка і немічна. В своїй гріховній природі, в своєму незмінному бажанні до наживи, в заздрості, в нетерпінні , злобливості.
     Але існує Єдиний і Одвічний – Ісус Христос, і єдина дорога. На якій ми всі змінимось. Це дорога нашої віри, на якій ми віднайдемо надію і любов. Змінимось і зміниться наша доля . Тривожно звучать над Сквирою дзвони церкви „Успіння Пресвятої Богородиці”, сіючи в серцях тривогу і надію.
     Із пагорбів, що на Штундерах, за Раднянівкою, Сквиру можна окинути одним поглядом. В променях західнього сонця Сквира вкутана зеленню, видається самим тихим і затишним куточком на Землі.
     Я вдивляюся в Сквиру і мені вбачаються  золоті бані церков, що їх побудували сквиряни,  щоб заручитись підтримкою віри, щоб виключно змінити себе, свої думки, устремління.
     Пройдуть роки, зміниться світ
І тоді всі безумовно скажуть: ”Сквира – це світло і сонце віри і надії. Їдьте в Сквиру і там віднайдете животворні джерела людської теплоти і любові.