Чи дійсно перспектива збирати полуницю та доглядати за англійськими поросятами є настільки привабливою для нашої молоді?
На гостині Сквирського осередку СУМ в Україні Сергій Шеремет, юнак, який щойно повернувся з Англії.
- Чи співпали твої уявлення про Англію з реальністю?
Їдучи туди, я думав, що потраплю в світ, який я бачив у фільмах: дорогі машини, розкішні магазини, хмарочоси, гарні дівчата. Саме серед такої ідилії я збирався провести неймовірних 6 місяців. Розчарування почалось уже в Лондоні - я не побачив жодної дівчини, яка б хоч трішки нагадувала українку. В Україні найкращі дівчата – це не міф, а гірка для Заходу реальність. Другим розчаруванням виявилась сама ферма. Яке щастя, що я віддав перевагу рослинництву!
- Твої позитивні враження?
Приємно вразила продумане розміщення та доглянутість споруд, вулиць, майданчиків, парків. Велике захоплення від якості доріг, вони кращі за наші , проте набагато вужчі.
Інколи дратувала заощадливість англійців: вода в крані вимикається кожні 30 секунд. В душовій кабінці доводилося вмикати воду через кожні півхвилини.
- Як вдавалось провести вільний час?
На фермі вільного часу майже не було. Час з’явився, коли мені вдалось перебратись в Честер на мийку машин. Ви б побачили те дрантя, в якому англійці ходять до нічних клубів!.
- Чи молодь відрізняється від наших?
Молоді люди Англії знають, що будуть робити, чим займатися далі в житті. Надзвичайно педантичні. З нами на мийці підробляли студенти англійці. Бувало таке, залишається в машині домити одне колесо, але стрілка годинника показує без двох хвилин п’яту вечора (кінець робочого дня) – англієць склав речі і пішов.
А, дівчата... тільки англійська міс почує твою погану вимову, відразу відправляє ... учити мову.
- Чи відчував упереджене відношення до себе?
Ні, мені допомагала моя схожість з ними: достатньо було натягти старі, потерті джинси, намастити голову гелем – і ти вже як справжній пересічний англієць. На одяг, здається, там не звертають уваги.
- Які почуття у людини відразу після повернення?
Все здається неймовірно рідним, навіть заржавілі крани в гуртожитку, і ями на асфальті викликають позитивні почуття, а щебетання українською мовою здатне розчулити до сліз.
Я зрозумів, що Англія – не ідеальна. Та загалом я вдячний долі і людям, котрі вразили мене повальною вихованістю, шляхетністю і культурою.
Із Сергієм вела розмову подр. Валентина Бичевська
