Не зважаючи на холоди січеславські сумівці мають сили та натхнення для
дружніх зустрічей.

Як відомо, спілкування зігріває серця та прикрашає наші обличчя посмішками.
Чергові сходини було вирішено присвятити репетиції Масляної. Зібралися у
друга Олеся, що мешкає у старовинному робітничому районі, багатому на
дореволюційні будинки металургів.

Бачили старовинну козацьку церкву -
ровісницю міста, загублену посеред дев'ятиповерхівок і вирішили у
квітні влаштувати до неї екскурсію. Захопливо було слухати розповідь
Олеся про історію його малої батьківщини. Легко було уявити стрімку
забудову, побут та шобутний характер його мешканців.

Особисто я зробив
цікаве спостереження, що природа з часом виправляє дисгармонію, що до
неї вносить людина своєю діяльністю.

Навколо відновлюється затишок,
виростають гарні дерва, червоніють китці калини. Цього так не вистачає
мешканцям новобудов. У гармонії з природою і вода солодша і млинці
смачніші:)

Вже вдома у Олеся бажаючі могли спробувати самостійно посмажити млинці
та спробувати гострих відчуттів перевертаичи їх у повітрі.
Бажаємо усім теплої весни та цікавих заходів!