Хмельницькі СУМівці з різдвяною колядою та кутею вшанували борців, які полягли за волю України на Козацькій могилі. Саме тут 19 січня, після того як у церквах відбулися Йорданські Богослужіння, юнаки і дівчата залишали символічну ложку куті, молилися та колядували

Хмельницькі СУМівці з різдвяною колядою та кутею вшанували борців, які полягли за волю України на Козацькій могилі. Саме тут 19 січня, після того як у церквах відбулися Йорданські Богослужіння, юнаки і дівчата залишали символічну ложку куті, молилися та колядували.

"Метою акції „Кутя для героїв” є не лише молитва за полеглих борців, але й нагадування молоді про славні дні визвольних змагань", - каже один з учасників.

Така акція була запроваджена ще 2004 році тернопільськими СУМівцями. Тоді члени Спілки молилися на місці останнього спочинку генерала армії УНР Євгена Мєшковського, полковника Української Повстанської Армії Омеляна Польового, на могилах вояків Української Галицької Армії, стрільців, замордованих політичних в’язнів.

Ініціатори заявили, що проведення такої акції має глибокий символізм. В традиції українців є запрошувати за спільний святвечірній стіл душі померлих чи подорожуючих родичів. Так і ми, приходячи на це кладовище, намагаємося довести собі, що ця традиція єднає нас у предвічній спільноті „мертвих, живих і ненароджених”.

“Традиція поминати тих, хто відійшов у Вічність існує в українців багато віків. На Святвечір ми залишаємо за столом вільне місце для душ померлих, вірячи, що вони разом із нами розділяють радість Різдва. Тому й виникла ідея відвідувати з кутею тих, хто не пошкодував свого здоров’я, молодості та життя, виборюючи волю й долю для України”, - сказав один із учасників цьогорічної акції “Кутя для героїв”, сумівець Олесь Рудик.

Петро Мірчук в першому томі Нарису історії ОУН пише: „Таке вшановування пам'яті тих, котрі впали в боротьбі за волю рідної країни, патріотичні промови й пісні біля могил плекали патріотичні почування серед загалу українського населення. Особливого розголосу набула справа могили, висипаної на честь Біласа й Данилишина на тому місці, де їх спіймано. Польська поліція розкопала могилу, але молодь с.Вериня та околиць висипала нову. При тому в могилу закопано бомбу й коли поліція вдруге почала розкопувати могилу, бомба вибухла й поранила тих, котрі розкопували. З того часу поліція не поспішала з розкопуванням могил для українських героїв”.