28 листопада 2009 року переможці міського конкурсу учнівських творів «Якою я бачу Україну» мали нагоду насолодитися своїм заслуженим «подарунком» - мандрівкою до Хотинської та Кам’янець-Подільської Фортець.

Поділимось враженнями. Отже, суботній ранок був важким. Треба було раненько встати (виїзд планувався на 7.00), бігти до автобуса, зустрітися з тими, кого зовсім не знаєш. Але цей ранок відбувся і подорож розпочалась.

З нами подорожувала пані Катерина, яка познайомила з багатьма цікавими фактами із історії нашого краю. Всю дорогу ми могли слухати розповіді про людей, які прославили наш край, про відкриття місцевих винахідників, про незвичайні пам’ятки…

Перша зупинка. Невелике придорожнє лісове кафе стало доброю нагодою для знайомства та спілкування. Сон трохи пройшов. Теплий чай, печиво та жарти зробили свою справу, ми навіть встигли довідатись наші імена, хто коли народився, хто де навчається і зіграти в безсмертну сумівську гру «Слоник». В значно бадьорішому настрої ми продовжили подорож.

Чим наповнити поїздку в автобусі? Можна анекдотами, жартами, піснями. Але якщо мотор реве на повну і не чути про що розмовляють на сусідніх кріслах, можна РОБИТИ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ! Чим ми і зайнялись. Так зовсім скоро перед нами з’явилась перша Фортеця.

Зупинка друга. Хотинська фортеця. Найперше перед нами постав пам’ятник Сагайдачному. Біля його підніжжя ми вшанували пам’ять померлих в часи Голодоморів молитвою «Отче наш…» та Хвилиною мовчання. І попрямували назустріч неймовірно захопливій історії «кіно-зірки» Хотинської фортеці. Кожна вежа, стіни, давня глибочезна криниця (65 м), підземні коридори приховували цікаві легенди та правдиві історії. Нарешті ми придбали пам’ятні сувеніри, зробили спільне фото і попрощалися із цією сторінкою історії нашого краю.

Третя зупинка. Місто Кам’янець-Подільський. Вже зовсім інша, але не менш славна та героїчна Фортеця зустріла нас у цьому старовинному місті. Звичайно цікава, насичена історія, давні легендарні мури не можуть залишити байдужими. Але цього разу найбільше вразила тематична виставка, що відкрилася нещодавно у мурах фортеці та замінила краєзнавчий музей. Сторінки історії України немовби ожили на стендах. Якби ми мали більше часу, то неодмінно провели його тут, на цій виставці. Завітайте, вам неодмінно сподобається!

Зупинка четверта. Обід. Яке солодке слово! Наповнені позитивними емоціями, ми мріяли про смачненькі страви і не були розчаровані.

Зупинка п’ята і остання. Прогулянка по місту-легенді. Міська Площа Ринок, Ратуша з катівнею, Церкви, Костели, старовинні вулички, здається ціле життя проходить біля тебе, коли гуляєш по цьому місту. Час зупиняється і ти насолоджуєшся!!!

Повернення додому, наповнене піснями, веселим спілкуванням дуже відрізнялося від нашого ранкового автобусу. І це було дуже приємно, бо ми стали друзями, які хочуть і надалі спілкуватися.

Справді полюбити можна лише те, що відчув, пізнав. «Пізнай і полюби свій край!» - учні, сподіваюсь, зрозуміли, що означають ці слова!