Мандрівний табір "Стежками Героїв" для хмельничан (а на цей раз ще й для кількох СУМівців з Києва), певно, став гарною традицією, і кожного року на початку травня ми будемо відкривати для себе все нові і нові простори подільського краю. Цього разу наш маршрут пролягав вздовж річки Збруч від Сатанова до Гусятина мальовничими Товтрами та Медоборами. Загальна довжина пройденого маршруту сягає близько 40 кілометрів.

Як і минулого року погода була сонячною тільки до того часу, поки мікроавтобус нас не доставив до потрібного місця. Але відразу ж, як ми вирушили з точки відправлення, розпочалася сильна злива. За дві години ходьби до місця ночівлі у нас намокло все, що тільки могло намокнути, хоча ті хто був на "Стежками Героїв" минулого року завбачливо загорнули деякі речі в поліетиленові торби. І тільки після того, як ми в екстремальних умовах розвели ватру, дощ зовсім перестав. Після того була вечеря, сушіння мокрих речей біля ватри та поїдання шашлику, який організували наші гості з київського осередку. Ніч виявилась багатою на страшні оповідки про місцевість, яка інтригуючи називається "Сліпий Яр".

На другий день припадав досить важкий маршрут довжиною 20-25 кілометрів та ще й через гірські висоти. Проте на місці другої ночівлі (біля села Романівка) всі зморені і задоволені на останньому подиху розбили табір та почали готувати вечерю. Щоправда, у цей процес зовсім не вчасно втрутилася гроза, але це не завадило зготувати смачну та поживну вівсяну кашу. Напруги та екстріму нічним стійковим в цю ніч додавали заяви сільських хлопців про можливість нічного візиту. Тож, всі були напоготові! Але цього разу все обійшлося, і зранку всі ми рушили до останнього пункту призначення - Гусятина. Просуваючись відкритими місцинами ми мали змогу оцінити всю красу та незабутність місцевих краєвидів.

Ще чотири години маршу, і ми на залізничний станції Гусятина, звідки відправлялася наша електричка до Хмельницького. Під час п'ятигодинної поїздки ми навіть встигли відсвяткувати день народження однієї з учасниць мандрівки. А вже після прибуття до Хмельницького всі ділилися захоплюючими враженнями та емоціями. Ми сподіваємося, що ця мандрівка залишила для всіх цілу купу незабутніх спогадів та неймовірний заряд енергії для подальших звершень.




Залишається додати лише одне - зустрічаємося рівно за рік десь межи Товтр. Там обов'язково здибаємось…