Стежками Героїв

Ранок 7 травня видався на рідкість сонячним. Така погода зберігалась рівно годину, доки СУМівці не доїхали до міста Городок і розпочали свою мандрівку "Стежками Героїв" в бік Подільських Товтр. За примхою небесної канцелярії саме погода стала головним пунктом програми мандрівки - всі розмови , зітхання і прокльони стосувались дощу, який славно лився на голову цілісінький день. Звісно, така дрібниця не завадила нам гордо пхатись по коліна в багні по негазифікованим селам Хмельниччини. Ця ж погода раніше стала причиною різкого зменшення кількості бажаючих насолодитись майже гірськими пейзажами. Однак ті, хто не злякався якогось дощику, безстрашно рушили назустріч багнюці і незабутнім враженням. Окрім психологічної підготовки з виживання в мокрому одязі і ходінні в подільських болотах, програма містила також ще цікаві елементи: мандрівка розпочалась з могил австро-угорських вояків, які загинули в Городку під час Першої світової війни. В селі Кутківці ми оглянули пам'ятник Пилипу Коновалу, канадському українцю, який за проявлену мужність під час тієї ж війни був нагороджений орденом Вікторії особисто королем Великобританії. Подальші пам'ятки культури нас вже не приваблювали, оскільки все недосяжнішим видавалось місце майбутнього ночівлі. Годину за годиною, йдучи кілометр за кілометром, минаючи зруйновані ферми, могильник корів, військову частину, піщані кар'єри та інші деталі ландшафту, пройшовши понад 30 кілометрів, ми нарешті дістались до села Лисогірка, в існуванні якого половина мандрівівників вже почала сумніватись. Та як тільки СУМівці побачили місце ночівлі, одразу зникла втома і апатія і було встановлено абсолютний рекорд з розставляння наметів, а також і з переодягання в сухий одяг, приготування та поїдання канапок. Мудра команда вирішила не катувати учасників героїчного походу і скасувала заплановані вечірні забави при ватрі, а дозволила відігріватись в наметах. Вся ніч пройшла в дослідженні української міфології, а саме в розказуванні легенд та побрехеньок про відьом. Після цього особливо емоційно о третій ночі було зустрінуто обхід стійкою навколо наметів, який було сприйнято за вовкулаків в купі з вурдулаками. Накричавшись щосили, стомлені і перелякані СУМівці нарешті поснули.

Ранок 8 травня видався на рідкість сонячним. Здивовані відсутністю дощу СУМівці радісно вистрибували до ватри сушити свої речі і себе. Однак за попередній день і ніч дощ наробив лиха і зробив неможливим просування далі по Товтрам, тож було прийняти єдино правильне рішення - нормально висохнути, наїстись і під вечір повертатись додому, що зовсім скоро знову піти в Товтри. Ми ще мусимо пройти "Стежками Героїв - 2".