Почну з керівництва. Комендант - Сашко Семирга. Його краса (особливо вуса), розум та професіоналізм не давали спокою не тільки жіночій половині табору, а й решті. Він був суворий, але справедливий і завжди з'являвся у потрібному, а іноді непотрібному місці.

Бунчужний Сашко Заворуха, ще один красень та мрія дівчат. Свистів не надто гучно (за що йому щира подяка) і взагалі виконував свої функції безболісно для інших таборовиків.

Головний виховник (Др. Віталій) і писар (Подр. Наталя) займались належними їм справами і справили враження досить гарних людей.

На таборі крім СУМівців були присутні і інші люди. Насамперед, хочу згадати Голову молодої Просвіти Віталія Мороза, що запам'ятався усім своїм гумором, грою на бандурі і вокальними даними. Подруга Іванка - яка допомагала Морозу вчити СУМівців співати. Присутня на таборі пластунка Ксеня не давала розслабитись своїми веселими витівками. Отець Йоаким, брат Вікентій, семінаристи Тарас і Богдан дбали про духовний стан усіх присутніх і відповідали за катехизації.

Перше, що здивувало у Скадовську - це глибина моря, яка на протязі кілометра від берега не досягала вище пояся. Це було досить зручно для дружинників, що наглядали за юнацтвом під час їх забав на воді.

Взагалі розваг було досить. Це море, спортивні змагання, заняття в гуртках, співи та вечірні забави.

Особливо запам'яталась поїздка до біосферного заповідника "Асканія Нова", який, як виявилось, займає 33 гектари і є другим за величиною з подібних заповідників. СУМівці там побачили багато різних тваринок і рослинок, а бажаючі могли придбати сувеніри. На зворотньому шляху у однієї з груп зламався автобус, що теж принесло їм додаткові враження від мандрівки. Ще більше радості та наснаги додала таборовикам нічна алярма. Сюжет її був такий: виховники, незадоволені поведінкою своїх роїв, вирішили втекти із табору, але на перешкоді їхнім планам стала команда, що вступила з озвірілими друзями в нерівний і кривавий бій. Та все ж побиті виховники зникли з табору. Завданням роїв було знайти свого улюбленого наставника і привести чи просто принести його на територію. Потім юнацтво мало щиро покаятись у своїх гріхах, і прощене, мокре (бо дощ) і невиспане, лягти у свої теплі ліжечка.

Загалом табір вдався, про що свідчили теплі побажання СУМівців і СУМівок, що вони писали один одному у блокнотиках поряд з адресами і щирі сльози під час відїзду.

Привіт усім
Гартуйсь!
Др.Максим