Саме під такою назвою з 7 по 9 травня проходив триденний СУМівський табір біля урочища Бакота, що в Кам"янець-Подільському районі Хмельницької області.

В п"ятницю 7 травня 13 СУМівців з Хмо СУМ в Україні (це демонічне число ніяк не вплинуло на наше таборування) прибули до вищезгаданого місця і розбили наметовий табір безпосередньо біля монастиря.

Незважаючи на те, що Олег Олексієнко мав дуже скромний досвід перебування у таборах, тут він був одразу комендантом. І знаєте, як на перший раз, Олег досить непогано справлявся! А бунчужний, Максим Ткачук, ніби був народжений для того щоб свистіти у свисток і волати щось типу: "Вставання!" чи "Сніданок!". Між іншим Максим був ще і програмовим. Ще у таборовій команді були писар Альона Мединська і господарчий Костянтин Колесник.

Не дивлячись на те, що табір тривав лише 3 дні, ми зуміли провести 2 гарні вечірні забави.

В п"ятницю ввечері у нас було, звичайно ж, представлення роїв. А оскільки роїв у нас не було з кого формувати, то вирішили, що будуть представлятись окремо хлопці і дівчата.

Хлопці активно співали, розповідали анекдоти і розважали дівчат; називалися "Ми не монахи". Дівчата ж називались "СІНАІ" (Світлана, Ірина, Наталя, Альона і ще одна Ірина), представились, розповівши про себе і про табір на японський манер.

Після, звичного вже на таборах, співання біля ватри, таборовики розійшлись по своїх наметах, залишивши стійкових наодинці із ніччю.

Рано-вранці (годині десь так о шостій) пролунав шалений свист бунчужного і всі почали збиратись на теренівку з Характерним Козацтвом і Пластом, Що розбили свої табори неподалік нашого. Та вже через півгодини СУМівці повернулися, обурені тим, що їхні "противники" на теренівку навіть і не збирались, а тихо-мирно спали, посопуючи. Та всеодно теренівка відбулася, хочі трохи пізніше - емоції лились через верх.

Протягом спекотного суботнього дня було проведено (як не дивно) 2 досить цікаві гутірки. Після вільного часу, що таборовики провели на березі Дністра, була, звичайно ж, вечеря і наступна вечірня забава. На цю забаву (по ініціативі Наталі Середи) було визначене досить оригінальне завдання - скласти пісню-побажання смачного і пісню-подяку кухарям. Пісеньки Заслуговують на славу, тож, якщо на СУМівських таборах ви почуєте нові і цікаві пісеньки-подяки, то знайте, що це творіння Хмельницьких СУМівців.

Ніч з суботи на неділю (8-9 травня) була дуже шалена - СУМівці вліштували козакам алярму. Це було дуже легко зробити, бо їхні стійкові спали і наші хлопці могли спокійно "погуляти" у козацькому таборі, що вони і зробили.

Недільний день промайнув дуже швидко, оскільки збирались намети, прибиралась територія...

Їхали додому в автобусі разом з характерним Козацтвом (як і на табір): було тісно, зате весело.

Ось так, дуже чудово провели вихідні Хмельницькі СУМівці! А вам СЛАБО?

Мединська Альона