Українська Греко-Католицька Церква ніколи не стояла осторонь соціальних явищ та процесів, які відбувалися в суспільстві. Це можна пояснити тим, що будучи довгий час у підпіллі, УГКЦ, як ніяка інша Церква, зрозуміла справжню ціну демократії, коли свобода совісті є не просто задекларованим поняттям, а шанованим у державі принципом та керівництвом до дії.

Не пройшли повз увагу священиків та вірних УГКЦ і питання, пов'язані з виборами до Верховної та місцевих Рад. З цього приводу до громадян України звернувся Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви. У своєму пастирському посланні, аналізуючи ті процеси, які сьогодні турбують та збурюють суспільство, владики нагадують, що "метою влади є служіння, а не накопичення добра". Тож, готуючись до виборів, треба об'єктивно оцінювати не лише слова та обіцянки кандидатів, але й їх реальні вчинки, як сьогоднішні, так і минулі.

Греко-Католицька Церква застерігає вірних від маніпулювання голосами виборців, "кваліфікуючи" дії, пов'язані з підкупом на виборах, як аморальні, а отже - гріховні. Церква також звертається до представників владних структур з закликом оминати всього, що може підпадати під визначення "адміністративний ресурс".

Згідно з соціальною доктриною Церкви, спільне добро - це сума всіх соціальних умов, які забезпечують пошану до гідності усіх людей, задовольняючи їхні головні потреби та надаючи свободу брати відповідальність за власне життя. Отже, завдання всіх урядів на всіх рівнях - скерувати свою політику в напрямку служіння спільному добру, охороняти слабких і тих, що потребують допомоги, забезпечуючи при цьому інтегральний розвиток всіх за умови дотримання рівноваги між правами особи і спільноти. Необхідно також пам'ятати, що індивідуальне добро тісно пов'язане з добром держави, так як і добро держави неможливе без добра кожного. Як зазначається у зверненні: "Годі сподіватися, щоб протягом короткотривалого чотирьохрічного скликання можна було вирішити великі проблеми. Однак мудрий народний обранець може, у визначений для нього час, своїми діями і рішеннями, якщо не сьогодні, то завтра, принести довготермінові результати.

Бажаємо зазначити кілька ділянок суспільного життя, які, на нашу думку, вимагають власне такого підходу до справи:
1. Добре ім'я держави і, як наслідок, довір'я їй. Добре ім'я - це найбільша цінність, яку батьки можуть передати у спадок своїм дітям. Воно здобувається серйозністю і послідовністю в підході до вирішення життєвих проблем. Добре ім'я держави забезпечує пошану до влади з боку власних громадян і довір'я у спільноті народів. Здобування і збереження заслуженого доброго імені і довір'я повинно стати одним з пріоритетів політики, бо без цього тривалий розвиток держави неможливий.
2. Вартість життя і гідність людини. Україна стала спадкоємицею системи, яка мала на меті позбавити людину власної гідності і переконати її в безвартісності людського життя, тобто відкинути засаду побудови демократичного суспільства. Щоб посприяти викоріненню цього переконання з свідомості наших співгромадян, необхідно юридично захистити життя людини від моменту зачаття до природної смерті.
3. Моральне і фізичне здоров'я нації. З метою збереження здоров'я кожного громадянина, відповідно, всієї нації, держава повинна вжити рішучих заходів щодо припинення масового розповсюдження в країні алкоголю і наркотиків. Крім того, необхідно так реорганізувати систему охорони здоров'я нашої держави, щоб лікування не допускало корупції і було доступне для усіх верств населення.
4. Категорії мислення. Ми часто говоримо про потребу реформи в різних сферах державного життя, не усвідомлюючи при цьому, що фундаментальна реформа можлива тільки після того, як відбудуться зміни у світогляді народу. Стереотипи тоталітарної ідеології - це піщана основа для нашого майбутнього. Розбудовуючи молоду державу, ми повинні орієнтуватися на демократичні засади суспільства. Замало про них говорити: їх небхідно впроваджувати в життя.
5. Ціль держави. На початку ХХІ ст. запитання "бути чи не бути Україні?" вже є неактуальним, натомість виникає питання "якою їй бути?". А це у свою чергу вимагає конкретної цілі, яку мусить поставити собі держава і послідовно до неї прямувати.
6. Освіта. Забезпечення високого рівня знань - недостатня умова для побудови кращого майбутнього в нашій державі. Освіта повинна бути спрямована в такому напрямку, щоб заохочувати і давати можливість випускникам навчальних закладів виявляти ініціативу, самостійно шукати гідних шляхів для своєї майбутньої діяльності. Важливо також, щоб навчання і виховання молодого покоління будувалося на здорових моральних засадах, у випадку України - на християнській традиції, яку витворював і зберігав наш народ протягом століть.
7. Культура. Сьогодні нам нав'язують, насамперед через засоби масової інформації, чужинецьку примітивну культуру. Натомість зміст і форми рідної культури, які плекалися століттями, ледве животіють: українська творчість, українська книжка, навіть українська мова не втішаються ані державною, ані народною підтримкою.
8. Українська мова. Політика стосовно державної мови, може, найвиразніше показує слабкість і непослідовність нашої влади. Всупереч конституційному закону, державна мова не знаходить належного рішучого захисту і тим створює великий неспокій серед народу.
9. Держава і Церква. Це два могутні партнери в служінні народу. Їхні відносини мають великий вплив на членів Церкви і держави як цілісності. У конкретній, дуже складній ситуації це співвідношення вимагає врегулювання з метою чіткого розмежування творчої співпраці і сфери відповідальності."

Звертаючись до громадян держави із закликом взяти участь у виборах, церква нагадує, що це є нашим християнським обов'язком щодо Батьківщини. І до цього обов'язку слід поставитись дуже серйозно всім.

"Людина може бути "за" чи "проти", але вона є громадянином тоді, коли приходить на виборчу дільницю і виявляє свою позицію. Не взяти участі у виборах - означає змарнувати свій шанс повпливати на процеси, які відбуваються в державі. Але й проголосувати не підготувавшись, не перевіривши кандидатів, є громадянською безвідповідальністю. Будьмо свідомі того, що наша байдужість та безпринципність може спричинитися до встановлення такого режиму, який обмежить права й свободу людини." - говориться у Посланні.

Вступ і коментарі: Юрко Заруцький