Україна завжди любила зараховувати себе до країн-піонерів у прийнятті Основного Закону. Тицяючи всім в очі Конституцію Пилипа Орлика 1710 року, ми відчували себе світочами демократії і провісниками громадянського суспільства ще в далекому 18-му столітті. В той сам час тільки за роки радянської влади цей Основний Закон змінювався чотири рази. А після проголошення незалежності 1991-го року ми стали останньою країною колишнього Союзу, яка ухвалила Конституцію. Сталося це рівно 6 років тому, в ніч з 27-го на 28-ме червня 1996-го року.

Конституційна комісія мала кілька варіантів остаточного Закону. Але підкилимні ігри тривали занадто довго і призвели до рішення Кучми оголосити референдум з приводу його ухвалення. Це трохи налякало депутатів, тому що в існуючих проектах була присутня стаття про двопалатний парламент, що автоматично означало позачергові вибори. Тому народні обранці взялися за роботу і несподівано для самих себе здійснили героїчний крок, на який ніхто з них навіть не розраховував. Очевидці пригадують, що день 27-го червня тоді видався дощовим, і робочого настрою в нардепів не було. Зате ранок 28-го числа був на диво сонячним, що розцінили як добрий знак.

Тепер часто люблять згадувати про те, що за ту історичну ніч депутати вимели весь буфет Верховної Ради і випивали шампанське безпосередньо в сесійній залі; про те, що на ранок демократи браталися з комуністами, а засідання парламенту тривало 24 години. Але менше згадується про інші речі, коли комуністи гнули лінію проти тризуба як герба та синьо-жовтого полотна як прапора, а тодішній спікер Олександр Мороз намагався переконати що крім української, треба ще вписати в конституцію і російську, як офіційну мову спілкування.

Зараз це все забулося. Зараз ми святкуємо 6 років прийняття Конституції. Уже навіть Європа, начебто, визнала, що наш Основний Закон – один з найкращих у світі. Тепер нам самим залишилося у це повірити і навчитися ставитися до Конституції не як до причини зайвого вихідного дня, а як до справді ОСНОВНОГО ЗАКОНУ, який визначає і гарантує наші права.