До виборів залишилося менше тижня. І весь цей проміжок часу між забороною публікувати результати соцопитувань і самим процесом голосування політики почуваються чи не найгірше за весь час кампанії. Одна річ, коли ти всюди читаєш, що у тебе є шанси перемогти і цим, частково, заспокоюєшся, а зовсім інша річ - не мати ніякого об'єктивного підтвердження своєї ймовірної перемоги. Тут кандидатів починають їсти сумніви, вони переживають і бояться, що за той проміжок часу, який залишився, конкурент може різко вирватися вперед. Тому в цей період і активізується до максимуму рекламна кампанія, котру більшість народних висуванців сприймають як панацею від всіх бід. Далі я огляну кілька таких кампаній, які є найцікавішими з позиції рекламіста.

Відразу зазначу, що під словом "найцікавіші" я маю наувазі якісь особливі ходи, що вибиваються із загального ряду. Наприклад промо-кампанія "Нашої України" в цьому сенсі не є пріоритетною, тому що ведеться за всіма канонами і, напевно, принесе непогані дивіденди у вигляді голосів 31-го березня. Також цілком нормальною є агітація Блоку Юлії Тимошенко. Єдине, чого їй не вистачає - то це масованої присутності на телебаченні, що, і це всі розуміють, залежить не від самої Юлії Володимирівни, а від телеканалів, які через зовнішній тиск влади не беруться її випускати в ефір навіть за непогані гроші (приблизно по $ 2000 за один 30-секундний ролик). Цілком припустимою є і промоційна політика Партії Зелених. Хоча якщо з присутністю в ефірі у них все нормально, то зі змістовним наповненням відчувається брак свіжих ідей, що, на думку експертів Центру Розумкова, може поставити під сумнів однозначну перемогу екологів на виборах.

Натомість є кілька блоків, яким би варто було задуматися над тим, що вони роблять, вибираючи саме таку стратегію інформування населення. Почну з їдунів, як "любовно" в народі називають блок "За єдУ". Як доречно зазначив журналіст Андрій Коростель, схоже що чужі ідеї стають візитівкою блоку номенклатурників. В цьому персвідчуєшся, як тільки ознайомишся з книжкою французького політтехнолога Жака Сегала. У 1999 році він видав книжку "Національні особливості полювання за голосами" в якій детально описав свою блискучу кампанію для Міттерана. А почитати є що. Виявляється, вся ідеологія блоку запозичена з цієї книжечки, включно з назвою, гаслами і навіть сценаріями відеороликів. Тільки в оригіналі це звучало як "Єдина Франція" а у нас "За єдину Україну". Шкода тільки, що головного іміджмейкери заєди так і не зрозуміли. Сегала пише, що "голосують за людину, а не за партію". А саме такої людини і нема в струнких рядах харчоблоку, які наполегливо заклеюють всі українські стіни своїми яскравими плакатами.

Ще один любитель настінної творчості прописався у Києві. Це блок на чолі з київським мером Олександром Омельченком "Єдність". Шанси на перемогу у нього, м'яко кажучи, примарні, хоча адмінресурс столиці під його пильним наглядом експлуатується на повну потужність. Напевно серед колег-будівельників нема кому пояснити міському голові, що таке добра реклама. І напевно, що він не знає головного рекламного правила "забагато реклами дорівнює її відсутності". Навіть у ненайкращому рекламному агентстві лідерам блоку б пояснили, що кожна кампанія повинна мати свою як мінімальну, так і максимальну межу потрапляння на очі виборцям. Але цього у столичній адміністрації не розуміють. І завзято завішують всі вільні площі гаслами: "Жінки за Омельченка", "Подоляни за Омельченка", "Будівельники за нього ж" і все в цьому дусі. Дивно, як це нічого схожого нема ще над входом до Лук'янівського СІЗО.

І ще одне угрупування, яке привертає до себе увагу не справами чи лідером - а своїми промо-потугами. Це Команда Озимого Покоління. КОПи довго розхитувалися, але зараз вистрелили. Звісно, маючи таких ангелів-хоронителів, які володіють кількома телеканалами, легко робити собі рекламу. Але виявляється, що цього замало. Потрібна якась родзинка. І її вирішили віднайти у популярній групі "Скрябін". Це перевірена команда, яка не відмовиться від грошей і все зробить професійно. На минулих виборах до верховної Ради вони разом із зеленими активно саджали деревця. Потім, через кілька років, їздили у турі "Україна. Президент. Стабільність", а тепер подалися до озимих, які профінансували їхні гастролі Україною та альбом "Озимі Люди". Навіть відеофільм зняли за мотивами диску. І все виходить начебто непогано: і пісня гарна, і група відома, і кліп професійний, одного тільки не врахували іміджмейкери - "Скрябін" уже не той. Років три як не той. Всіх своїх серйозних прихильників новояворівці розгубили, і зараз на їхні концерти приходять в основному підлітки, яким дуже подобається Кузьма, а не партія, за яку він агітує. Відсотків 50 теперішньої аудиторії групи - це підлітки, які не досягли 18-ти років, тому всі витрати КОПів на "Скрябіна" можна буде списати не на рекламу, а на меценатство. Якщо, звичайно, після цих виборів воно ще комусь буде потрібне.