1 серпня з Сокаля, де мешкав Степан Бандера, стартував міжнародний веломарафон, який мав завершитись 24 серпня на могилі провідника ОУН. Майже 2 тисячі кілометрів мали подолати дев’ятеро спортсменів віком від 14 до 16 років і шестеро дорослих.

     Мета акції, за словами ініціаторів, пропагувати серед української молоді здоровий спосіб життя. Адже Степан Бандера є в цьому приклад: він не вживав алкоголю, не палив і займався спортом.

     5 годин учасників веломарафону опитували на кордоні

     У Польщі учасники веломарафону планували відвідати старовинний Краків і концтабір Освєнцім, де були закатовані два рідні брати Бандери. Організатори велопробігу заявляли, що проїжджатимуть Польщею без прапорів і будь-якої бандерівської символіки.

     Натомість, коли у Польщі почули про веломарафон, присвячений пам’яті провідника ОУН Степана Бандери, польські радикали, на чолі з римо-католицьким священиком Тадеушом Ісаковичем-Залеським, здійняли галас і організували протест, назвавши велопробіг «антипольською пропагандою». В оприлюдненій ними заяві мовилось, що Степан Бандера був засуджений за участь у замаху на життя польського міністра внутрішніх справ Пєрацького, згадали і про діяльність УПА в 1943 році на Волині. Влаштували пікет перед кордоном у день, коли учасники марафону прибули на прикордонний пункт «Медика».

     Протягом п’яти годин дітей і дорослих опитували польські митники та прикордонники в окремих кімнатах.

     Керівник веломарафону, президент благодійного фонду «Еко-милосердя» Павло Савчук розповів: «Я бував у багатьох країнах, ми нещодавно повернулись із Польщі, ніколи такого не було, ми не мали жодних проблем, взяли паспорт, поставили штамп – все. А тут, коли висвітилось моє прізвище на комп’ютері, одразу почали питати, де народився, ім’я мами, батька, дідуся, бабусі, задавали запитання, чому їдемо, куди, скільки маю грошей. Ми одразу повідомили свій маршрут. А під час розмови мені уже дзвонили польські журналісти, які уже знали, що нашу групу не пропустили у Польщу, просили назвати причину… День перед тим нам дозволили їхати і раптом – ні…»

     За словами водія автомобіля Павла Ілечка, який супроводжував групу, польські митники і прикордонники перевірили усі речі в машині, вони шукали щось із символікою Степана Бандери. Але знайшли власні речі спортсменів і краєзнавчу літературу.

     «Навіть взяли мою кепку, бо вона чорно-червона, – каже він, – але не побачили символу Бандери, лише напис «Нью-Йорк»… Все перерили, переглянули зошити, тексти пісень, тільки мали бути слова про Бандеру. Я поцікавився навіщо це їм, а у відповідь почув, що мовляв мене питають, а я мовчу».

     Юних спортсменів не впустили у Польщу, бо їхали не з тою метою

     Юних спортсменів не пропустили у Польщу, аргументуючи тим, що причина поїздки вказана ними при отриманні візи не відповідає реальній меті мандрівки. Дорослим анулювали шенгенські візи, які були видані на початку липня і за якими велосипедисти уже один раз перетинали польський кордон як учасники марафону на теренах Польщі. Термін візи дійсний до кінця вересня, зазначає Павло Савчук, тому вони могли нею користуватись, без додаткового звернення у Генеральне консульство Польщі.

За словами пана Савчука, до міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка зателефонував його польський колега і пояснив, які саме може мати наслідки візит львівських велосипедистів для українсько-польських відносин. Тому МЗС України в останній день рекомендувало змінити маршрут через Словаччину.

     Не усі поляки розділяють думку польських радикалів

     Мацей Зімовські з Кракова, власник туристичної агенції «Пригода, велосипеди, екоінтеграція» зазначив у коментарі Радіо Свобода, що це немислимо, що польські митники та прикордонники не пропустили дітей через територію Польщі.

     «Україна, виглядає на те, відчуває якісь репресії. Польща офіційно є країною зі свободою слова і відсутністю цензури, – говорить Мацей Зімовські. – Від велосипедистів з України вимагали права на водіння ровером. Але це абсурд. Такі картки велосипедистів вигадка тільки Польщі, ні від кого не вимагають... Ні від німців, ні від англійців, лише від українців. А де вони мають їх взяти, якщо в Україні такого нема. Це вже несправедливо. Польща виявила неповагу до України».

     Із прикордонного пункту пропуску юних спортсменів забирала американська волонтерка миру Катрін Дитчек. Вона зауважила Радіо Свобода, що подібний інцидент немислимий для європейської демократичної країни, якою є Польща і наголосила, що, як американка, вона вірить і дотримується свободи вибору, прав людини і тому підтримує учасників марафону, допомагає їм.

     Львів’яни нагадують полякам про польські поховання на Львівщині

     Ініціатори веломарафону домагатимуться відновлення шенгенських віз, вони звернуться у Європейський суд з прав людини проти держави Польща.

     Водночас місцеві політики у своїх зверненнях нагадують польській стороні, що на Личаківський цвинтар щодня приїжджають тисячі поляків на місце поховання польських вояків, які загинули в українсько-польській війні у 1918 році. Цих полеглих українці не вважають героями, але не перешкоджають громадянам Польщі вшановувати їхню пам’ять, запалювати свічки, приходити польським ветеранам у формі Армії Крайової. Тому й не вимагають від поляків визнання героєм Степана Бандеру, але вважають неприпустимим, що польська сторона забороняє неповнолітнім проїжджати через територію держави, звинувативши ще й у політичній провокації.

Радіо Свобода