СУМ в радість, або Про семінар суспільників
Святкувати люблять усі. А от працювати, коли всі навколо святкують, – неабиякий талант!:-) Проте чого-чого, – а талантів сумівцям не позичати, тому й вирішили вони з користю поєднати одне й друге, провівши у Львові 30 вересня-1 жовтня (саме тоді, коли старовинному, але завжди молодому місту, виповнювалося 750 років) Всеукраїнський семінар суспільників. Його було зініційовано Київським осередком й активно підтримано Львівським.
26 учасників – представники більшості осередків СУМ в Україні, а також активна молодь з міст, де поки що не створенно осередків , – сповнені оптимізму, прибули на захід із Києва, Львова, Івано-Франківська, Луцька, Вінниці, Херсону, Долини (Івано-Франківської обл.) й Шумська (Тернопільської обл.).
За чіткою, строго сформульованою назвою семінару – "Суспільництво: сучасний стан та перспективи розвитку", – крився цілий шквал позитивних вражень, емоцій, свіжих ідей та нових починань щодо розвитку суспільницького напрямку діяльності СУМу.
Захід відбувався впродовж двох днів.
Перший етап – 30 жовтня. Друг І. Симчич та друг А. Соколов зробили короткий огляд історії створення, розвитку та становлення організації: СНУМ (1989-1991) > СУМ (1992-1995) > СУМ в Україні (1996). Потім учасники поділилися враженнями про те, яким є сучасний стан організації, визначили основні проблеми та завдання (зокрема, в осередках), ширше обговорили таке поняття, як „суспільник”, конкретизувавши визначення та охарактеризувавши основні його риси, й намітили перспективи подальшої співпраці.
Після офіційної частини всіх чекав смачний обід (за яким, уже в неформальній атмосфері, була можливість поспілкуватися, поділитися особистим досвідом, посміятися, пригадати купу веселих історій) і довгоочікуване знайомство зі святковим Львовом, таким несхожим на той Львів, до якого ми звикли! Неймовірні натовпи людей на вузеньких вуличках, великі „зірки” на маленьких сценах – усе вражало й дивувало, а водночас і тішило, бо тільки такі талановиті люди, як сумівці (про таланти також дивитися вище:-) вміють сприймати все, як воно є й знаходити позитиви у всьому. Неабиякий талант знадобився й для того, щоб зустрітися всім разом у домовленому місці й годині, знайти потрібну зупинку, спинити такий потрібний! мікроавтобус, і зайти в нього з чималими наплічниками і дістатися все-таки до місця ночівлі.
Вкладаючись спати, перед тим запопадливо повечерявши соковитим херсонським кавуном, кожен думав про щось своє і, напевно, яким буде завтра...
А завтра, тобто 1 жовтня, розпочався другий етап семінару, який був спрямований на практичне вирішення та подолання намічених напередодні проблем, питань і завдань. Основну увагу було приділено побудові та розбудові структури організації СУМ, міжосередковим зв'язкам.
Цікавим досвідом була праця в малих групах, які сформувалися самостійно за інтересами, і, як результат роботи, – винесли на обговорення присутніх конкретні пропозиції щодо проведення найближчим часом тієї чи іншої акції.
Перша група запропонувала своє бачення подальшого розвитку дружини суспільників: це і створення спеціальної групи для допомоги в презентації й легалізації осередків, і залучення нових членів до організації.
Інша команда взяла на себе завдання вирішити питання інформаційної реферантури й висловила ідею щодо видання СУМівської газети чи журналу, а також оновлення й розвитку інтернет-сайтів.
Також було запропоновано концепцію проведення всеукраїнського фестивалю української пісні, розроблення нового туристичного маршруту, із залученням інших організацій, що сприятиме розвитку діяльності СУМу.
Інтерес викликала ідея створення мобільної групи тренерів, які б могли проводити виїзні та локальні семінари з суспільництва для членів та прихильників організації, а в подальшому – й для ширшого кола зацікавлених; було запропоновано конкретні кроки для реалізації плану, визначено відповідальних осіб.
Після плідної праці, всі знову мали можливість поринути в святковий настрій нашої культурної столиці, перейнятися її духом, насолодитися феєричними дійствами вуличних театрів.
Отже, семінар відбувся. Першочергові завдання визначено. І є ті, хто може їх реалізовувати. Тому зараз найголовніше, щоб той запал, який отримали учасники, не згасав й їхніх серцях ще довго-довго, а, навпаки, – запалив серця інших, щоб кожне слово вилилося в дію, бо це потрібно!
Горімо й запалюймо! Хай Бог допомагає!
Мар'яна Лелик
Київський осередок