2008 рік потроху добігає до кінця, а нічогенько ми потаборували, еге ж :)? Таборовий рік подарував нам аж 4 різнопланових табори: зимовий суспільницький та літні мандрівний та виховницький для дружинників і традиційний юнацький. Табори є чи не найживішим свідченням діяльності нашої організації. Маємо таку сумівку, що відбула усі без винятку цьогорічні табори. Стрічайте – взірець сумівської активності подр. Віка Коляда.

Ім’я й прізвище	Вікторія  Коляда
Осередок	Тернопільський
Вік	19 років
Вік в СУМі	2 роки (недавно було)
Сімейний стан, дітлахи	Неодружена ще
Зайнятість	Студентка
Зайнятість в СУМі	Головний виховник ТМО СУМ в Україні
Чому я в СУМі	Я в СУМі, бо мені тут добре: робити щось, відчувати спільноту і підтримку.
СУМ для мене – це	СУМ для мене - це, як би банально на звучало, можливість зробити світ кращим, принести користь своїй державі людям, гармонізуючий чинник у житті :)
Най-най сумівський табір/захід	Най-най-зимовий табір "Per aspera ad astra"
Улюблена музика	Віктор Морозов, "Тінь сонця", "Кому Вниз", "Мертвий півень» і ще дуже багато.
Улюблене чтиво	Юрій Андрухович, Мар'яна Савка, Василь Стус, Ліна Костенко, Володимир Винниченко, Юстейн Гордер. Бруно Ферреро...
Улюблене місто	Те, що файне, звісно :) Тернопіль!!!
Одним словом –	Любов...

Як Ти потрапила до СУМу і що Тебе привабило? Чи було таборування головною принадою?

Так оце: в організацію потрапила наче досить випадково, хоч тепер думаю, що то була Доля.  В СУМ мене привела моя одногрупниця (Христя Бабій), ми з нею познайомилися, подружилися і знайшли багато спільних інтересів. Вона багато розповідала про організацію, інколи показувала пальцем на ще тоді незнайомих для мене  тернопільських сумівців і одного разу просто сказала: "Тебе обов'язково потрібно привести в СУМ". І привела. Ще до того часу, коли стала сумівкою, я знала, що існують молодіжні організації, а моя мама навіть прогнозувала, що я піду в якусь молодіжку і боялася, щоб вона не була надто радикального спрямування. В СУМі мене відразу привабила можливість якось реалізувати себе з користю для суспільства, для України, знайти однодумців та нових друзів, проводити вільний час з користю і приємністю. В деталях пам'ятаю свої перші сходин, та не можу сказати, що вони дуже мене вразили - мені просто сподобалось, і я вирішила прийти наступного разу :). Таборування не було принадою, бо я  ще тоді не знала, що таке є - скоріше, певною принадою були мандрівки.

Твоїм першим табором був табір МЮ «Кольорові олівці» у 2007 році, на котрому  стати виховницею у рої хлопців Ти мабуть не очікувала. Які Твої враження? Чи породив табір побоювання щодо наступних?

Як не дивно, але не маю дуже негативних спогадів після "Кольорових олівців" - перед табором було страшно, бо  вперше, на таборі було важко- далася взнаки  відсутність досвіду роботи з дітьми і, іноді, незнання елементарних речей, але були позитиви - те, що рій хлопчачий (думаю, що парубків легше виховувати), та що впорядник - нічого так, нє? :), те, що підтримка і розуміння від багатьох. І ще багато позитивів :). Якби цей табір породив побоювання - на наступний би на поїхала, а так - сама знаєшJ

Наступним Твоїм табором став дружинницький табір – наскільки інакше таборується там, порівнюючи з юнацьким?

Ади! На дружинницькому геть інакше - нема дітисьок, то отож відповідаєш лише за себе, все якось більш серйозно, але водночас і не занадто. Але, гадаю, для табору "Per aspera ad astra" найкраще підходить прикметник "гармонійний", бо все було якось загалом гарно.

Наступний Твій табір, мандрівний, був також фактично дружинницьким – чи кардинально різняться зимовий і мандрівний дружинницькі табори?

Мандрівний табір, напевно, трохи менш затишний - бо на зимовому стіни, в яких живеш вже якось задають настрій, об'єднуючи всіх, а на мандрівному постійно змінюються пейзажі, однак, це все, певно, дуже суб'єктивно.

Табори вимагають багато сил і часу, хоча, як на мене, завжди повертають усе сторицею. Практично відразу починався вишкільний табір виховників – чи мала Ти сили і снагу майже все літо жити таборуваннями?

Звісно, мала і сили, і снагу жити все літо таборуванням - це ж так  файно і по-літньому, бо тільки влітку стільки вільного часу і  гріх його змарнувати.

Як Тобі таборувалося з юнацтвом цього літа? Що залишило найсильніші враження?

Добре мені таборувалося :). Спогади про моїх дівчисьок лише найтепліші: всі вони такі активні, яскраві, але різні. Найсильніші враження, певно, лишила остання свічечка, де всі плакали, бо табір так скоро скінчився, але були ще кумедні зйомки ролику, всякі творчі кризи, пісеньки на гутірках , вкладання спатки і ще багато всілякого.

Який з цьогорічних таборів Тобі найбільше до душі?

Не можу я на це запитання відповісти - хоч ти вбий! Та всі табори були по-своєму особливі - зараз згадую, і думаю "як добре, що я там була!"

Ти відбула табори майже всіх напрямків дружинництва – суспільницький зимовий, ратницький мандрівний і виховницькі літні. Знаю, що Ти активно живеш і культурницьким життям. А яка дружина Тобі є найближчою?

Думаю, найближчим наразі для мене має бути виховництво :), то значить після нього  культурництво, а потім, певно, ратництво.

Нещодавно Ти була обрана на посаду Голови Виховної Ради Тернопільського осередку, як почуваєшся в цій ролі?

В ролі  головного виховника почуваюсь поки що так собі - нормально ніби, але совість починає гризти вже трохи :). Насправді почуваюсь набагато більш відповідальніше, ніж раніше.

Чи зголосишся на наступний сумівський табір :)?

Думаю, що зголошусь :).

Списувалась Олька Пітулей
(Івано-Франківський осередок)