Частина І: підсумки 2008

            Ще в кінці 2007 року у статті «ДО ЧЛЕНСТВА СУМ В УКРАЇНІ. Наша мета на сучасному етапі» ми окреслили виклики та завдання перед Спілкою, які варто було б вирішити за каденцію КУ 2007-2009 рр. Якщо каденція приблизно триває 2 роки або 24 місяці, то сьогодні уже 16-й місяць або 2/3 терміну. Час, коли можна підбити попередні підсумки й виправити те, що ще можливо змінити.

            Наші завдання стосувалися кількох основних напрямів: внутрішньо-організаційний або ж комунікаційний – створення такої організаційної системи, де б членство отримувало максимальну кількість інформації про діяльність СУМ в Україні; розширення форм діяльності організації через проведення різноманітних заходів й залучення до них ширшого кола членства; збільшення інформаційної зовнішньої присутності СУМ в Україні.

            Цих три завдання були головним викликом у перший рік праці нової управи. Підсумовуючи, мусимо сказати, що в кожному з напрямів ми мали свої успхи, але й також недотягнення. Так, у комунікаційній сфері, ми із усіх поданих нам електронних адрес членства створили єдину базу, по якій щомісячно надсилається видання Інформаційно-аналітичної референтури «Напрям». Але при цьому слід відзначити, що ми не маємо друкованих обіжників СУМ в Україні. До успіхів у цій сфері варто віднести й ініціативу молодих дружинників, відому як «СУМівська бесіда» - система інтерв’ю із провідним членством краю та світу.

            До другого напряму слід віднести низку заходів, які дали можливість як дружинникам, так і старшому юнацтву випробувати нові (чи добре забуті старі) форми „сумування”: мандрівний табір, конференція дружинників, ратницький сплав, провідницький вишкіл для старшого юнацтва, культурницькі ініціативи в різних регіонах України. А поза тим відбувалися й звичні заходи – зимовий та виховно-відпочинкові табори, вишколи виховників та інше.

            Особливо хочеться наголосити на самоорганізації культурників та раників, які самостійно реалізували ряд проектів, які не лише підтримали зацікавлення молодих дружинників, але й творили позитивний зовнішній образ нашої організації.

            І третій напрямок – зовнішня реклама СУМ в Україні. Тут нам вдалося створити інформаційні приводи, завдяки яким інформація про організацію часто з’являлася у ЗМІ – видання книги «Вбивства з наказу КГБ», акції «Сопричастя», «Миколай мандрує Україною». Водночас, ми збільшили кількість інформаційно-рекламних матеріалів – окрім двох видів буклетів та енциклопедії „CYMwiki”, цікавими були випуск партій горняток та шаликів із сумівською символікою. Пригадаємо також ініціативу Івано-Франківської організації щодо випуску кількох видів магнітиків із емблемами СУМ.

            Якщо зробити дуже короткий підсумок 2008 року, то можемо ствердити, що ми поширили межі нашої дільності й внесли певну різноманітність у «сумування». Але при цьому дуже важливо усвідомити, що не відбулося поглиблення діяльності організації ні в нових, ні в традиційних сферах.
Простіше кажучи, відзначаючи ті чи інші акції чи заходи, ми мало здобули в щоденній організаційній праці (напевно найбільшим успіхом є поява сумівської структури в Острозі). І це є найбільшою проблемою попередніх років і залишається найбільшим викликом для нас у майбутньому.

Частина ІІ: виклики 2009

            Цього року виповнюється 20 років з дня створення СНУМ-СУМ-СУМ в Україні. Дивлячись на нашу діяльність крізь призму двадцятиліття слід розуміти, що ми є однією із кількох (хоч можливо, двох) організацій в Україні, які мають таку довгу безперервну історію й зберегли структуру та діяльність. Це очевидно є успіхом, адже як виховна спільнота, нам вдалося впродовж двох десятиліть виховати не одну сотню (тисячу-?) української молоді.

            Але двадцятиліття організації – це уже й період певної зрілості, адже основою сучасного активу є особи, які були виховані у Спілці, а окремі представники, пройшли «школу» не лише старшого, але й молодшого юнацтва. Це дискусійна думка, але можна допустити, що першому поколінню є часто легше працювати, аніж наступникам. Перш за все, вони самостійно визначають певні напрями та форми праці, закладають ідейну та організаційну основу, не оглядаючись на попередників.

            Наступні покоління, а особливо, коли попереду є велика історія, змушені підтримувати й розвивати різноманітні форми праці, які колись заклали їх попередники. Водночас, як правило, перше покоління завжди має більший запас ентузіазму та натхнення.

            Повертаючись до ситуації в Спілці, мусимо константувати, що левова кількість активного членства приходить у студентському віці й через два-три роки після завершення навчання відходить від організації. Це є природній процес й нам важливо, щоб у цих кілька років, які є одними із визначальних щодо формування світогляду та вироблення життєвої позиції  молода людина максимально сприйняла ідейно-світоглядові сумівські засади, які коротко можна означити нашим гаслом «Бог і Україна».

            Одна справа є уявити, як можна вплинути на молоду людину у студентському віці, але важливіше – зрозуміти, що ця людина не завжди потрапляє у організаційно довершене середовище. Дуже часто, за рік-два перебування в СУМі їй доводиться уже працювати в управі осередку, й самій вести ровесників. Створюється таке собі самовиховне середовище, у якому ті, хто очолює організацію та ведуть інших – самі ж при цьому вчаться та здобувають перший організаційний досвід.

            Така ситуація є в більшості осередків, які знаходяться в обласних центрах (дещо інша ситуація у районних та сільських осередках, у яких, як правило, Спілка тримається на одній-двох особах, які навколо себе групують юнацтво).

            Подібна організаційна структура сама по собі є нетривкою й небезпечною, оскільки час активної праці одного сумівського покоління становить 3-5 років і дуже часто буває, що як тільки одна генерація здобуває досвід організаційної праці після цього одразу керівництво структурою перебирають молоді наступники. Тому надзвичайно важливо досвід оргпраці та діловодства прищеплювати одразу із вступом молодої людини до Спілки.

            Найбільшим сучасним викликом перед нами є не фінансові чи політичні кризи, відсутність коштів чи падіння кількості членства – найбільша небезпека походить від слабкої організаційної структуризації та проблеми з діловодством. Ще кілька років тому сумівці звертали увагу на те, що досвід діловодства, який здобуто в Спілці є настільки якісний, що співпрацюючи з іншими громадськими структурами чи перебуваючи в органах влади, ми відчували, що наш рівень є дуже-дуже непоганим. Але в ситуації, коли існує постійна плинність членства, важливо, щоб організаційна праця не опускалася певного рівня.

            Організація, яка занедбує ієрархічну структуру, плановість діяльності, регулярний перегляд та актуалізацію своїх завдань – перетворюється в тусовку. На цьому етапі ще можна демонструвати активність та діяльність впродовж кількох років, але на довшу мету це є приречення на занепад та зникнення. Й водночас, існування навіть невеликої, але організаційно впорядкованої структури завжди містить в собі зерно майбутнього розквіту та розвитку.

            В 2009 році ми мусимо не так акцентуватися на великих завданнях, як на рутинній щоденній праці по впорядкуванню організаційної сфери. Це не означає, що маємо зменшити кількість чи розмаїтість акцій – на 2009 рік заплановано багато цікавих заходів, але у внутрішньо-осередковому житті треба підтягнути усі досі занедбані речі.

            Перш за все, не у всіх осередках укомплектована управа, але й коли в осередку всього лише 5 осіб, то навіть за таких умов варто розподілити поміж собою завдання-повноваження. Це дисциплінує особистість й дає більшу ефективність спільної праці. До часто занедбаних речей у нас належать й правильно документовані засідання управ. Навіть якщо тривалий час здається, що немає потреби скликати управу – все ж варто мати періодичні засідання, що само по собі спонукатиме ставити організаційні питання та шукати на них відповіді. Протоколи, звіти та інша документація – не просто декларації, але й чинник організаційного розвитку.

            Наступним є план діяльності. Будь-яка структура може ефективно існувати лише коли має добре сплановану програму праці. Такі плани можуть бути на кілька років, на каденцію, але перш за все – детальний щотижневий план діяльності. Завдяки цьому ми можемо визначати та ставити перед собою завдання, розподіляти поміж членством обов’язки, дисциплінувати себе та спокійно і впевнено вести організаційну структуру.  

             Ці два чинники – розподіл обов’язків та план діяльності є головними в нашій праці. Важливо, щоб при відповідній кількості членства створювалися й інші організаційні клітини в рамках осередку: виховна рада, дружини, юнацькі клітини. Врешті, ці два чинники (плановість та розподіл обов’язків) необхідні для організації та проведення кожного заходу.

            Не в останню чергу згадаємо й про приміщення, діловодство, яке пов’язане із юридичною реєстрацією (звіти в різні органи влади) та співпрацю із органами влади та іншими громадськими структурами (здобуття фінансів, офіційні звернення та листування). На питання «Чи може організація функціонувати без сталого приміщення та фінансів?», варто сказати, що «теоретично, може». Але й теоретично й практично цього не треба допускати! Приміщення, особливо, якщо воно розташоване у хорошому районі та знаходиться під дбайливим доглядом є фактором, який сам по собі притягує до себе людей. І навпаки – відсутність сталого приміщення не може забезпечити нормального виховного процесу ні з юнацтвом, ані з дружинниками.

            Фінанси та відповідно ведене діловодство не лише забезпечують нормальне функціонування організації, але й є великим й корисним досвідом ведення справ. Не завжди легко здобути відповідне фінансування, але кожна спроба є цінним досвідом. Членські внески, ретельно ведена каса – все це є підвалинами успішної організаційної діяльності.

            Заяви членства, вхідна та вихідна документація, протоколи та обіжники – творять не лише основу діловодства, але є важливим архівом організації. Великою мірою завдяки їм й передається певна традиція. Особливо це важливо сьогодні, адже велика частина осередків СУМ в Україні не зберігають й не знають власної історії, яка в багатьох випадках триває 15-20 років. Кожне нове покоління з усних розповідей знає лише історії 2-3-річної давнини.

            Можливо багато читачів з подивом й розчаруванням константуватимуть, що в цьому матеріалі не накреслено жодних параметрів розвитку організації, не поставлено акцентів та напрямних діяльності. Інші звернуть увагу, що відсутні ідеологічно-духовні вектори. Ще інші вкажуть, що тут мова стосується завдань, які стосуються осередків й нічого не сказано про крайову структуру та архітектуру діяльності Крайової Управи.

            Це все буде справедливим, але, на нашу думку, головний виклик буде спрямований саме на ділянку організаційної праці. І не меншою мірою це стосується Крайової Управи: чи буде створено ефективні вертикалі співпраці між обраними членами КУ та людьми, які виконують ті ж функції в осередках? Чи ми матимемо дієві та реальні крайові референтури, а не лише окремих референтів? Чи уповноважені на крайовому рівні особи цікавитимуться та володітимуть повноцінною інформацією щодо реального стану справ в осередках? Чи, насамкінець, є ефективною діяльність у такому вигляді канцелярії та всієї КУ?

            Якщо ми тепер цього не зробимо, то нам не вдасться вести повноцінну організаційну дискусію та ефективний вибір наступної Крайової Управи. А розмову про ХІІІ Крайовий З’їзд варто розпочати уже сьогодні...