Людина-павук.

Режисер: Сем Реймі
У ролях:
Тобі Магваєр,
Вільям Дефо,
Кірстен Данст,
Джеймс Франко,
Розмарі Харіс
Офіційний сайт: www.spe.sony.com/movies/spiderman
Дата прем'єри: 3 травня 2002 року

Ви колись боялись павуків? А людей-павуків? Скажете, таких не буває? Та ні, в Америці ще й не таке буває. Понавидумували собі там усяких героїв коміксів, суперменів, супервуменів, суперпташок усяких типу бетменів, дійшла черга й до комах, вірніше до павуків, щоправда герой вже не новий, і вже гостював на телеекранах, та й павуків часто показують, щоправда в основному в усяких жахах (“Арахнофобія” чи “Земля проти павука”), але такого грандіозного успіху не прогнозував, мабуть, ніхто.
Картина б'є усі можливі рекорди, як кажуть, не по днях, а по годинах. При бюджеті у 140 млн. доларів картина за перші три дні прокату у Сполучених Штатах і Канаді зібрала більше 114 млн., побивши при цьому довжелезний список усіляких рекордів поставлених її попередниками. І варто сказати, що ці 140 мільйонів не були потрачені даремно. Від спецефектів очі на лоба повилазити можуть. Щоправда, виконавець головної ролі Тобі Магваєр (його можна було побачити у прекрасному фільмі “Правила людей, які роблять сидр”) отримав з них лише 4, але для такого фільму особливої акторської майстерності не потрібно, тому його місце міг зайняти, будь-хто інший. Типове розважальне американське кіно з доволі простакуватим сюжетиком.
Був собі в школі хлопчик - сирота (живе з дядьком і тіткою), над яким усі знущаються (така собі Попелюшка по-хлоп'ячому), і от, якось, пішов він з класом на екскурсію у секретну лабораторію, де вирощують павуків. І один з нових прототипів павуків втікає (як йому це вдалося?) і кусає нашого героя. Що зробила б нормальна людина на його місці? Звичайно, звернулась до лікаря. Але він чомусь цього не робить, а приходить додому (рука, яку вкусив павук, так спухла, що можна очікувати, будь-яких наслідків) і спокійно лягає спати. А зранку пробуджується вже спайдер-меном, себто людиною-павуком, по-нашому. Таке можливо, мабуть, тільки в Америці. Далі трохи потренувавшись використовувати свої нові можливості бере на себе тягар захисника слабих і беззахисних під гаслом “чим більша сила, тим більша відповідальність”.
Така собі, типова американська байка, в якій, звісно, без кохання не обійшлося. Правда, чесно кажучи, відвертих сцен нема зовсім, а нудні зізнання в коханні з практично нульовими емоціями викликають лише роздратування. Звісно, це не фільм про кохання, тому особливо прискіпуватись не потрібно. Це 100 процентний комерційний проект, який виконує свою роботу, себто приносить гроші, просто на відмінно. Якщо є можливість подивитися у нормальному кінотеатрі, то настійно рекомендую, можна доволі приємно, не особливо думаючи, вбити дві години часу.

Віталій Строгуш


Назад на головну.