Мушкетер.

Режисер: Пітер Хайамс
Сценарій: Джин Куітано
В ролях:
Катрін Деньов, Тім Рот, Мена Суварі, Стівен Рі, Джастін Чемберс
Офіційний сайт: www.the-musketeer.com
Дата прем'єри: 7 вересня 2001 року.
Рецензія.
Реклама просто зачаровувала, спецефекти здавалися майже ідеальними, а сюжет здавався романтичним і трохи інтригуючим. І що ж ви думаєте? А знову те саме, знову довелося зробити висновок, що перше враження помилкове. Ви напевне сподіваєтесь, що побачите щось на кшталт нашого улюбленого радянського фільму з Боярським у головній ролі, чи хоча би щось подібне на, доволі непогану, останню екранізацію 1993 року, на жаль, цього не трапиться. Як і немає практично ніякого збігу із класичним романом Дюма. Хіба, що сценарій твору десь лежав на одній поличці з безсмертною книгою Дюма, іншої подібності я щось не зауважив. Для любителів Дюма, який і є ваш покірний слуга дивитись, просто, нема на що. Я вже й мовчу про усілякі там, нелогічні ситуації, пов'язані з самим фільмом. Але про усе по порядку. Фільм розпочинається з того, що нам показують маленького Д'Артаньянчика разом зі своїми батьками у своїй рідній хатинці, як раптом приїздить до них злий дядько Фабре (якого зіграв Тім Рот) який чомусь розшукує Планше (був такий слуга у д'Артаньяна, ті хто читав пам'ятає), (до речі цей Фабре замінив у фільмі чарівну Міледі, леді Вінтер, якої узагалі немає) чого він шукає того Планше не зрозуміло, але шукає то нехай собі шукає, далі відбувається щось зовсім дивне, батьки нічого не розповівши Фабре, гинуть на очах у хлопчика, а сам малий (років 10-12) вихоплює шпагу і виколює Фабре око, ну добре скажете ви, виколов то виколов, але суть полягає в тому, що Фабре на це ніяк не реагує, через деякий час приходить Планше і знаходить хлопчика живого й неушкодженого, але як такий маніяк-убивця (такий негативний герой) Фабре залишає хлопчика живим і неушкодженим, зовсім незрозуміло. Далі стає ще "цікавіше". Оцей волосатий дідуган Планше вчить д'Артаньяна, як він каже жити, а насправді усіляких там прийомів східних єдиноборств, як він міг, то знати, напевне десь у Китаї, в монастирі жив, якийсь час (оцей селюк, певно, родичів там має). Після того наш д'Артаньян
перетворюється на Хонгільдона (був колись такий лідер радянського кінопрокату), я не жартую такі самі ж фокуси показує, хіба що зі шпагою і в мушкетерському плащі. Та у Голівуді явно криза жанру, коли вони починають напихувати у класичні фільми занадто багато усякого там кунг-фу. Звичайно, для любителів східних єдиноборств фільм варто подивитись, хоча й постановка трюків відверто не вражає, складається враження, що все якесь штучне й не справжнє, це безперечно, пов'язано з тим, що грали не професіонали, акторам помітно бракує необхідної пластичності для бойових сцен. Далі сюжет розвивається просто карколомно, приїхавши в Париж, д'Артаньян дізнається, що чомусь майже усі мушкетери разом з капітаном д'Тревільом заарештовані. На волі залишились тільки Атос, Портос і Араміс. Що вони з себе представляють сказати важко, такі собі неотесані сільські мужики, просто жах якийсь, коротше кажучи, персоналії мушкетерів не розкриті зовсім. Тепер про романтику, д'Артаньян, звісно, знайомиться зі своєю, а от і не з Констанцією, а із Франческою, чому Франческою, тому що американцям слово Франческа вимовляти легше ніж Констанція, яка до речі живе не зі своїм чоловіком, а старим дядьком, який теж до неї чіпляється. Ну гаразд, Франческа, то Франческа, дівчина то, вона все одно досить гарненька.
Але сцена пристрасного кохання, яка очікувалась, як остання надія побачити, щось цікаве у цілому фільмі, так і не відбулась. Була, там ще правда, бабця Катрін Деньов у ролі королеви Франції, яка, та ви просто не повірите, бігає по кабачках та приймає активну участь у бійках, також чомусь грає із Планше в карти, image5.jpg ну й так далі. Все, було б у неї не погано, але по-перше виглядає королева, принаймні у два рази старше від свого чоловіка короля, по-друге щось вона не дуже переконлива для такої ролі, не знаю, як тільки погодилась, мабуть спокусилася зіграти роль королеви рідної країни. Варто зауважити, що у фільмі відсутні будь-які натяки на дуелі, і усі сцени якісь темні, складається враження, що творці цього фільму хотіли приховати мабуть не зовсім ідеальні риси головних героїв. Думаю не варто далі зупинятися на сюжеті, бо його там практично немає, а від Дюма залишились хіба, що імена головних героїв (деяких). І цей фільм якогось уїк-енду перебував на першому місці за касовими зборами в США і Канаді, цікаво скільки з тих глядачів читали Дюма.

Ось, що сказали про цей фільм деякі видання в Сполучених Штатах:

San-Francisco Chronicle: "Мушкетер вийшов за будь-які рамки, самого набору трюків явно недостатньо".
Washington Post: "Мушкетер явно спрямований на дитячу аудиторію"
USA Today: "Принаймні Голівуд мав підставу спробувати ще одну екранізацію "Трьох мушкетерів"".
E! Online: "Гра акторів є слабенькою, сценарій і 17 століття занадто спрощеними, а історія кохання між Мушкетером Джастіном Чамберсом і Меною Суварі є необов'язковою і дурненькою".

Висновки робіть самі.

Віталій Строгуш

Назад на головну.