Мандрівка до Василькова

Маленькі міста мають свою чарівність.У цьому переконалися члени Київського осередку, які 10 лютого поїхали у Васильків, що під Києвом.
І хоч “лютий питає, чи взутий”, в той день була чудова, весняна погода. З весняним настроєм і приємною місією їхали ми. Дружинники і юнацтво везли до Васильківської спецшколи-інтернату іграшки, письмове приладдя та ласощі. Стати добрими чарівниками нам допомогла Ліга Українок Канади та дослідний інститут “Студіюм”, які передали гроші для хворих дітей і сиріт в Україні. А ми вже доклали свого завзяття, доброго гумору і чутливості. А відчуття, які переживаєш, коли даруєш, коли потрібний і бажаний, набагато сильніші, ніж, коли сам отримуєш подарунок. Правда не обійшлося і без сліз, бо хтось отримав не те, що хотів, але це стане приводом, щоб ми ще не раз туди поїхали.
А після відвідин інтернату ми мали мандрівку по місту і бачили з високих земляних валів васильківські церкви, річечку, що протікає містом, хати і городи,порослі чагарниками схили. Важко було уявити, що кількасот років тому це було прикордонне місто, ходили по ньому дружинники князя, а князь Володимир приїздив сюди на відпочинок. Але ж було ...
Треба про це пам’ятати, як пам’ятати і про те, що місто має не тільки славну, але й трагічну історію.
З гутірки ми довідалися,що в цьому місті загинула українська громадська діячка А.Горська. Про неї,та про таких як вона В.Стус сказав:

“Де горстка нас.
Малесенька щопта
лише для молитов
і сподівання”.

Ю. Цвіркун.