Минулої неділі (17 березня) сумівці завітали до Державного музею іграшки де побачили не тільки різнобарв'я іграшок від 30-х років до сьогодні, від народних до фабричних, а й як змінюються обличчя дітей і дорослих, що оглядають експозицію.

     Як і сьогодні, першою іграшкою дитини в давнину було брязкальце. Постукуючи ним, матері співали дитині колискові пісні. Окрім цього, брязкальце виконувало роль оберега - відгонило злих духів. Пізніше (приблизно у 1 столітті до н.е.) в іграшці виник образ коня, а біля 4-х тисяч років тому виник і такий вид іграшки, як лялька. Ігрові ляльки робилися з глини, дерева. Вони часто були рухомі.

     Малеча зацікавлено і захоплено досліджує кожну іграшку, що експонується, розпитуючи, як нею бавитися. Споглядаючи це, можна зробити висновок, що іграшка з минулого більш цікава юнацтву ніж яскраві іграшки сьогодення.

     Сьогодні діти практично усунені від праці дорослих; вони все довше грають, замість того, щоб жити; і іграшка стає все більш надуманою, все більш холодною. Треба визнати - ми лінуємося виховувати своїх дітей. Чим би дитя не тішилося, лише б не плакало, і ми біжимо в магазин - адже простіше за все утішити дитину за допомогою нової іграшки.

     Дитині нічого не потрібно винаходити - ми все пропонуємо їй у готовому вигляді. Лялька Барбі з приголомшливою швидкістю обростає купованим майном: одягом, взуттям, косметикою, аксесуарами; вона має бой-френда - вдумайтеся в це! Кого ж виховає така іграшка? Думаю - "користувачів", "споживачів" - і тільки.

     Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Народні іграшки перевірені дитячою любов'ю до неї, дитячою грою. Іграшці кожного народу властиві свої національні традиції.

     Нажаль, сьогодні в Україні не має жодної фабрики, яка б займалася розробкою і виготовленням іграшок. Тому наші магазини й базари переповнені неякісною, яскравою, частіше всього небеспечною для дитини продукцією. Стоячи в залі народної іграшки диву даєшся, який багатий на ідеї, а головно на народну педагогіку є наш нарід. Чому ж наші діти бавляться «чужою» іграшкою?

     Дівчатка розглядають ляльок, а хлопці вивчають техніку. А дорослі… Обличчя дорослих сповнене радістю, вони поринули в дитинство: улюблена лялька, залізниця - мрія всього дитинства… І так і хочеться сказати: «Іграшка, робить світ добрішим!»

     Не полінуйтеся, відвідайте Державний музей іграшок, там вас зустрінуть милі, добрі, гостинні працівники, які з любов'ю розповідатимуть про кожну іграшку, бо саме з їх допомогою був створений цей «свій дитинства».

Подруга Неля Лавріненко